Таку б силу Україні!
01 серпня, 00:00
Прийшли не для мітингу. Говорили про багатогранність Лесиного таланту, згадували її вірші, читали листи. З-поміж них — останнього, що написала Леся з Єгипту до Ольги Кобилянської: «Тепер можу тільки сидіти; як лежати, то вже щастя. Але і на лежачих світить сонце... Хай живе життя! Яке вже кому судилося...»
У цих простих словах — секрет того, як «хвора дівчина, бідна Леся» перетворилася на «одинокого мужчину на всю нашу Україну». У них ідеться про те, чого так не вистачає сьогодні нам — про любов до сонця, яке світить, неба, яке над нами, життя, яке триває, — про те, «що не вмирає». Воно в кожному з нас. Тільки варто про це пам'ятати.
