Танець із храму
Пратибха Джена Сингх (на слух її ім’я звучить, як «Пратиба») приїхала до Києва на запрошення Андрія Лаппи, керівника Всеукраїнської федерації йоги, вдруге. Вперше вона побувала в Україні три роки тому, коли провела семінар з Одiссi (один із стилів індійського храмового танцю). Шанувальники індійської культури на цей раз стали свідками висококласного видовища. Висококласного — тому, що стиль Одiссi вони побачили майже з першоджерела. Чому майже? Тому що Пратибха — вірна й послідовна учениця свого батька, гуру Суренда Натх Джена, який проробив неймовірну за обсягом роботу, щоб відновити цей стиль танцю на основі старожитніх книг і... скульптур храму Сонця в Конараку, більш відомого в світі своїми скульптурами-ілюстраціями до «Кама-сутри». Стиль Одiссi, поширений у штаті Орiссi на східному узбережжі Індії, протягом трьох сторіч правління мусульман було заборонено для виконання храмовими жрицями («девидаси»). Його вдалося зберегти, навчаючи хлопчиків цього танцю. Вони виконували його в жіночому одязі вже не в храмах, а перед публікою. Природно, що при цьому багато що було втрачене, форма танцю стала більш примітивною. Батько Пратибхи, який у дитинстві був навчений Одiссi , з 1959 року став послідовно вивчати цей стиль — і відновлювати. Зараз Суренда Натх Джена користується великим авторитетом як у Індії, так і за кордоном. Наприклад, у суботу в залі серед глядачів були його учні, зокрема, пані Ліанн Гійом (Французький культурний центр у Києві). Вона, до речі, брала найдіяльнішу участь у організації приїзду індійської танцівниці.
Мистецтво традиційного храмового танцю є надзвичайно популярним у самій Індії, особливо серед молоді. Розповідаючи про це «Дневі» перед початком виступу Пратибхи, Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні пан Відья Бхушан Соні сказав:
— Мистецтво танцю для нас є так само важливим, як все, що присвячене Богові. Мільйони наших молодих людей прагнуть оволодіти ним у спеціальних школах. Моя дочка також танцює, щоправда, вона володіє танцем південноіндійського стилю — й викладає його. Стиль же Одiссi більш поширено в східній частині нашої країни. Мені дуже приємно, що сьогодні виступає перед нами дочка шанованого в нас гуру цього стилю. Ми щасливі, що в Україні стільки людей цікавиться індійською культурою, тому прагнемо підтримувати всі такі вистави.
Найвищим досягненням стилю Одiссi вважається здатність передавати подвійний — еротичний та релігійний — зміст. Відроджений танець поєднав у собі традиції далекого минулого, коли танець був формою поклоніння Богові Джаганатха, індійську духовну поезію, народний епос та сучасні елементи. Вважається, що Пратибха — одна з небагатьох танцівниць, здатних демонструвати стиль свого вчителя й батька дуже тонко, з духовною чистотою та силою. На прес-конференції Пратибха пояснювала журналістам, що попри те, що зараз танець Одiссi виконується на сцені, його сутність не змінилася. Він залишається молитвою, й тому відточування танцювальної майстерності виконавцем є формою духовного вдосконалення. Ті, хто прийшов на концерт, на жаль, не могли спостерігати за тими перетвореннями, які сталися з Пратибхою під час зустрічі з журналістами, коли вона вирішила розповісти нам, що означають деякі фігури танцю. Навіть для того, щоб подать цю, власне кажучи, формальну, інформацію, танцівниця, вибачившись, що її рухи буде трохи скуто сарі, на хвильку завмерла, потім торкнулася рукою того місця на чолі, де міститься «третє око», присіла, потім випростувалася — й ми не пізнали її очей. До цього моменту вони випромінювали спокійну доброзичливість. А зараз її очі немовби запалилися, й попри те, що Пратибха зверталася до нас, відчувалося, що вона перебувала десь далеко, поряд зі своїм Богом. Тому на концерті для багатьох може й не був зрозумілим такий легкий перехід від одного психічного стану, що відбивалося на її обличчі, до іншого: то Пратибха була грізним Шиву, що звів брови на переніссі та дивився широко розплющеними очима, то прекрасною Калі, яка милується своїм відображенням у люстерці. Це було не акторствування, а стан душі.
Ось як виклав своє враження від побаченого театрознавець Вадим Дишкант, який вже багато років вивчає східну релігію та філософію: «Нещодавно одна газета запропонувала мені написати про кризу сучасного театру, про яку кажуть протягом останніх десятиріч. Сьогодні ми бачили мистецтво та філософію в танці, який не знає кризи. Люди, які його створюють і виконують — також не знають кризи. Вони переживають — і ми були свідками того, як вони переживали свої стосунки з Абсолютом. Начебто жести, рухи одні й ті ж, але кожного дня виконавець наповнює їх новими емоціями — «расою». Він сприймає життя як радість, як блаженство спілкування з Богом. А ми перетворили це блаженство на боротьбу, тому ми постійно переживаємо кризу — в театрі, політиці, економіці».
Радник з культури Амбасади Франції в Україні Олів’є Гійом разом із дружиною прожив у Індії десять років і мав можливість багато разів бачили Пратибху на її Батьківщині. «Мені дуже сподобався сьогоднішній спектакль, — сказав він «Дневі». — І хоч зрозуміло, що тут публіка не «її», яка «прочитувала б» значення кожного руху, а окрім того, не було «живої» музики, під яку вона звичайно виступає, Пратибха виклалася повністю — і ви могли бачити кращі зразки цього стилю. Й мені здалося, що київській публіці також сподобалося».
Протягом цього тижня Пратибха проведе майстер-класи для тих, хто бажає вивчати цей прекрасний танок. Це відбуватиметься у спорткомплексі «Ідеал» на Печерському узвозі. Вона також обіцяє, що коли буде багато тих, хто бажатиме вивчати цей стиль, приїжджати до Києва кожні півроку для того, щоб підтримувати діяльність таких клубів.
