Технічна перемога

Настрої в стані Олімпійського чемпіона Атланти-96 перед його недільним боєм з Даверрилом Вільямсоном були відверто обережними. Володимир Кличко на одній зі своїх прес-конференцій напередодні бою висловився вельми неоднозначно: «Даверриле, будь ласка, не тренуйся дуже старанно перед нашим боєм. Я не такий уже великий і сильний. У мене немає витривалості, характеру і здатності тримати удар». «Що це було?», — запитувала боксерська громадськість. Саркастична відповідь на критику опонента? Питання було поставлене прямо. За п’ять раундів рейтингового бою остаточної відповіді Кличко не дав. Після поєдинку тренер Кличка Емануель Стюард зазначив, що причиною невиразного бою Кличка було зовсім не погіршення техніки його підопічного, а небажання британця активно боксувати. У принципі, розрахунок Даверрила був зрозумілий. Думається, що перед боєм він удосталь надивився боїв молодшого Кличка та зробив висновки. Та Вільямсон і не приховував того, що мав намір вимотати українця в першій половині бою, а потім зробити з ним щось на зразок того, що «провернув» у титульному (WBO) квітневому бої Лаймон Брюстер. «Мій стиль базується на витривалості та вимотуванні суперника. Але всі плани несподівано звалилися, і я не зміг закінчити справу», сумно зітхав той, що програв після бою. Зітхати було від чого.

Пославши Кличка в нокдаун на початку четвертого раунду Вільямсон дав зрозуміти, що його тактика приносить плоди. Щоправда, треба віддати належне Володимирові. Після нокдауну він не виглядав приреченим. Володимир добре попрацював при обміні ударами й до кінця раунду серйозно примусив замислитися Вільямсона про невеликий відпочинок на рингу. Але британець вистояв, а в п’ятому раунді сталося те, що часто підводить білих бійців у протистоянні з темношкірими спортсменами. А саме — чутливiша шкіра. «Буцнувшись» із англійцем головами після невдалої атаки, Володимир примусив всіх нас пригадати скривавленого Віталія з його несамовитим «Nein! Nein!» у дусі «Рамштайна». Щоправда, цього разу ніхто не кричав. Після зупинки бою, коли секундант просигналізував лікареві, що не в змозі зупинити кров (офіційний вердикт — «глибока нерівна рана в правій частині чола, яка доходить до самої кістки»), за справу взялися судді. (Якісь смутні аналогії з футбольним матчем «Рома» — «Динамо», не здається?) І після менш, аніж половини бою перемогу за очками присудили Володимирові. Двоє суддів були одностайні — 49:46 на користь українця. Третій же нарахував більше ударів у Вільямсона 48:47. У результаті, перемога з присмаком гіркоти, як саме після бою коментувала поєдинок команда Кличка.

Відповідати на поставлене самим же Володимиром Кличком запитання поки що рано. Впадає в очі, мабуть, нервозність Володимира. Не властива йому, до речі, раніше. Але, звітний поєдинок показав, що Володимир, як і раніше, боєць топ-рівня. У нього, як і раніше, важкий удар. Якщо хто забув, то варто нагадати, що з 43 своїх перемог 39 він здобув нокаутом. Загалом у кінозірки Володимиру йти поки що ранувато. Чи пам’ятаєте слова Віталія про те, що якщо цей бій Володимир програє, то краще йому піти зі спорту й зайнятися кінокар’єрою?