«Тендер ще не гарантує газового раю»
Про перспективи України стати одним із центрів газовидобування у Європі
Виступаючи в одному з провідних італійських аналітичних центрів FareFuturо в Римі, міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко заявив про неабиякі амбіційні плани українського уряду. За його словами, Україна має серйозні наміри стати одним із центрів газовидобування в Європі. Про це пише УНІАН з посиланням на повідомлення департаменту інформаційної політики МЗС.
Щоб не видатися голослівним, міністр зауважив, уже сьогодні в сферу українського газовидобування прийшли такі іноземні «енергогіганти», як Shell і Chevron. Звертаючись до більш ніж 30 представників політично-дипломатичної еліти Італії, Грищенко наголосив, що Україна сьогодні відкрита і для італійських, і для інших енергетичних концернів, які готові за рахунок розробки родовищ нетрадиційного і сланцевого газу, а також на шельфі Чорного моря, вивести Україну на рівень європейських лідерів із виробництва голубого палива.
«Дипломатам треба демонструвати якийсь успіх, особливо тоді, коли його нема», — так прокоментував «Дню» заяву Грищенка керівник енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. Місія міністра, на думку експерта, зрозуміла: уряд взяв курс на залучення інвестицій в розробку родовищ альтернативних видів природного газу. «Останні два тендери, на відміну від ситуації з Vanco Prykerchenska, пройшли прозоро і без нарікань. Звичайно, відвідуючи ту чи іншу країну, високопосадовці пропонують крупним компаніям прийти», — зауважує експерт.
Реально ж, за словами Гончара, ситуація така: минулого місяця на український енергетичний ринок справді зайшли серйозні компаній з високими екологічними стандартами, відповідними інвестиційними та технологічними можливостями. Однак точкою відліку, яка гарантуватиме те, що вони почнуть тут працювати, має стати підписання угод про розподіл продукції. На цей процес, як повідомив «Дню» експерт, відводиться щонайменше 120 днів від дати оголошення результатів тендеру. Утім, процедура може затягнутися й до року.
«А те, що відбувся тендер, не дає автоматичної гарантії, що настане газовий рай, — зауважує «Дню» Гончар. — Це навіть не перша фаза. Це — нульовий етап». Коли буде підписано угоду про розподіл продукції, це вже означатиме незворотність процесу, остаточний успіх якого буде тоді, коли в процесі проведення пошуково-розвідувальних робіт будуть підтвердженні комерційні запаси газу. Лише тоді буде чим підживити амбіції, про які сказав міністр».
Експерт наводить приклад сусідів: три роки тому, коли ринули інвестиції крупних енергетичних компаній в розробку та видобуток альтернативних видів природного газу в Польщі, було багато розмов про те, що вона не лише перестане імпортувати газ, але й стане його експортером. «Зараз прогнози вже значно стриманіші. Адже коли перейшли від оцінки ресурсів до реальних комерційних запасів, то побачили, що їх розмір суттєво менший, і про те, що Польща стане експортером газу, вже ніхто не говорить», — підкреслює він.
Підсумовуючи, Гончар радить урядовцям не забігати наперед, а забезпечити умови для реалізації одного з найбільш привабливих енергетичних сценаріїв для України. Говорити про це як про доконаний факт, за його словами, можна буде лише через два-три роки. Саме стільки часу, згідно з підрахунками експерта, знадобиться, щоб перейти від декларацій до реального «буріння», щонайменше пошукового.
