...Тепер — без участі України

Відомий в Україні та за її межами конкурс серед школярів-мовознавців, який носить ім’я його засновника, українського мецената з Канади Петра Яцика, цього року не відбудеться. Вперше за його десятирічну історію. Організовували конкурс Ліга меценатів України, яка брала на себе усі фінансові питання, та Міністерство освіти й науки України, до обов’язків якого входило — видати відповідний наказ про початок конкурсу та організувати роботу журі. Однак цього року МОН не виявило бажання долучатися до пошуку юних знавців рідної мови і просто відмовилося бути співорганізатором конкурсу. Чим зачинило двері у широкий світ для учасників мовного турніру, адже його переможці отримували грошові премії від фундаторів, мали їхню підтримку упродовж подальшого навчання, а також могли вступати на пільгових умовах до вищих навчальних закладів. Чим не хороша мотивація для багатьох школярів, щоб учити рідну мову.

Чому в історії конкурсу поставлено крапку, грунтовних пояснень у міністерстві не дають. Як відповіли «Дню» в Департаменті загальної середньої та дошкільної освіти МОН, зазначеним питанням тут не займаються, оскільки це компетенція Інституту інноваційних технологій та змісту освіти. В Інституті теж розводять руками і кажуть, що нинішнього року ніяких вказівок міністерства долучатися до конкурсу не отримували.

Як виглядатиме тепер Україна в очах української діаспори, яка всі ці роки була фінансовим партнером, і як сприймуть це ще 27 країн світу, де він теж проводився, у МОН чомусь не врахували. Аби не скасовувати конкурс взагалі, у Лізі меценатів вирішили, що проведуть його в українських діаспорах. Стартуватиме змагання 9 листопада, у День української мови та писемності. Та чи не буде дивним — шукати знавців української мови не в Україні? Що ми втрачаємо від скасування престижного змагання, якого удару це завдає іміджу України та її мові, «Дню» розповів співголова координаційної ради конкурсу, виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ.

— Михайле Федоровичу, як сталося, що конкурс Яцика опинився під загрозою зриву?

— За 10 років його існування він став повноцінною державною акцією за участю громадської організації та меценатів, за підтримки Міністерства освіти та науки, Міністерства оборони, Міністерства закордонних справ, Міністерства культури і туризму. Усі преміальні фонди були наші. Ми порахували, що за десять років на конкурс витратили шість мільйонів гривень. Це гроші тутешніх меценатів та діаспори, тобто українців з усього світу. Кожна премія була іменна. У вересні чи жовтні з’являвся наказ міністра, що починається черговий конкурс у День української писемності та мови, 9 листопада. Кожного разу старт був в іншому місті України, це була ніби символічна акція запалювання олімпійського вогню. Останній конкурс починався у Миколаєві, а ІХ — у Кіровограді. Все, що стосувалося тестування, програми, перевірки, робило спеціальне журі Міносвіти. Конкурс має наглядову раду, до якої входять представники громадськості, опікунську раду. Нинішнього року нас турбувало, що довго немає ніякого наказу. Ми зверталися з листом до Дмитра Табачника, що нас стривожить такий факт, бо на місцях не будуть готові до конкурсу. Тим більше мали домовленість ще у травні, що ХІ конкурс цього року прийматиме Дніпропетровщина. У міністерстві нас уникали, не давали відповіді, і ми нещодавно довідалися, що в одноосібному порядку, не повідомивши нас, як рівноцінного партнера, Міносвіти за розпорядженням міністра вийшло з лав організаторів конкурсу. На що ми отримали коментарі — вам треба, то ви і проводьте. Але хто ж пустить нас у кожну школу України без дозволу міністра і хто скаже, що це серйозна державна акція. Ми просто розгублені й обурені. Це ніби дерево, яке плекали 10 років, яке консолідувало націю, а тепер його зрубали. Конкурс ми проводили під девізом, що ми не проти жодної мови, ні російської, ні гагаузької, ні кримськотатарської, ми — за державну мову. Його метою було піднесення престижу державної мови. Діти одержували величезні винагороди від меценатів, перші премії в номінації серед 11-класників складали сім тисяч гривень, у 10-у класі — шість тисяч гривень. Я розумію, всякі можуть бути ситуації, але так політизувати не можна. Премії за перший конкурс вручав президент Леонід Кучма, а потім було два укази президента Віктора Ющенка, спеціальна постанова Кабміну, що конкурс треба проводити із залученням бюджетних коштів. Але вони передбачалися лише на оренду театру ім. Івана Франка, де відбувалося закриття конкурсу. Ще були спеціальні 14 стипендій Президента. Все решта проводилося за кошти меценатів, від України до Австралії, Франції, Німеччини, Канади і навіть Росії. Це був дорогоцінний приклад співпраці громадськості та держави. Ми знаємо, що в надрах міністерства розроблено положення про конкурс із мови та літератури ім. Тараса Шевченка, який має початися наступного року. Очевидно, це буде альтернатива конкурсу ім. Яцика. Розумію, що прихід нової команди, нової влади передбачає певні зміни, але чому не можна було нас повідомити, зрештою — обговорити. Все у нас роблять з тріском і безглуздо. Це просто свавілля. Все можна було зробити так, щоб і вовки, і вівці були цілі, а цю колосальну, добру енергію спрямувати у правильне русло. Бо цей конкурс престижний, популярний, за ним стільки добрих людей стоїть. Бо діаспора дає кошти Україні, по суті, тільки на цей конкурс. У Президента і так стосунки тяжкі із діаспорою, а такий хід подій їх тільки загострює.

— Чи зверталися до глави держави чи прем’єр-міністра за допомогою або поясненнями, чому Україна скасовує такий престижний конкурс?

— Ми написали Президентові відкритого листа, якого підписали Дмитро Павличко, Іван Дзюба, Микола Жулинський та інші відомі люди, що нерозумно чинить міністр освіти, ускладнюючи стосунки президента зі світовою громадськістю та діаспорою. Якби нам не повідомили з місць, що є циркуляр МОН, що конкурс Яцика не проводиться, ми б і досі не знали. Чому Міносвіти вирішило від нього відмовитися, пояснень немає жодних.

— Зараз тривають дискусії з приводу нового Закону про українську мову, чи не пов’язуєте ви цю ситуацію з конкурсом?

— Я вбачаю у цьому інтриги лише однієї людини, яка явно перестаралася. Конкурс з української мови не був політизований, його респектував, як самого Петра Яцика, Кучма, Ющенко, ми співпрацювали з різними міністрами освіти, які належали до різних політичних сил, але жодного разу не виникало проблем. У нас ніколи не було премії від жодної партії, хоча і зліва, і справа нам це пропонували. Кілька днів тому я дав інтерв’ю на радіо «Свобода», то вже маємо масу листів від меценатів з Австралії, зі Штатів, які обурені і висловлюють політичні звинувачення. Одне слово, безглуздим чином зроблено те, що може напружити і без того складну атмосферу у суспільстві. Треба коректніше поводитися з українськими реаліями та українськими цінностями. Ті самі школярі втрачають від цього шанс. Багатьох переможців зараховували на підставах конкурсу на навчання за державним замовленням. У нас же була мотивація, щоб дитина вчилася, ми переконували її, що комусь потрібні її знання, з української мови зокрема. Уявіть собі, існувала українська світова солідарність, бо дитина з Ясинуватої чи з Дебальцевого одержує премію людини з Торонто, і ми вимагали, щоб діти писали подяку меценатам, писали про себе і встановлювали з ними якісь духовні мости. Це й виховання патріотизму, це прекрасна світла справа, яка об’єднала багато людей. Бо окрім України конкурс проходив у 27 державах світу: від Китаю і Фінляндії до теренів колишнього Радянського Союзу. Це давало відчуття, що відбувається щось дуже важливе.

— Михайле Федоровичу, які ваші прогнози: чим це все завершиться і на чиєму боці буде перемога?

— Перемога буде за нами, бо влада змінюється, а українська школа й українська мова лишається. Ми налаштовані, що наступний конкурс 9 листопада розпочнемо вже без участі України, куди нас не пустять, а тільки в українській діаспорі. І при цьому будемо повторювати, що це ганьба, коли такий конкурс робимо без України. Не в Дніпропетровську конкурс розпочнеться, як це планувалося, а в Чикаго чи Аделаїді, це ми з’ясуємо в найближчі дні. Україна участі в ньому не братиме. Ось наша єдина відповідь, яка може бути.