Третій рік без перемог
«Динамо»(Київ) — «Спортинг»(Лісабон) — 1:2
Перед другим матчем групового турніру Ліги чемпіонів, у якому київське «Динамо» приймало команду «Спортинг» із столиці Португалії, я спробував згадати, коли чинний чемпіон України в останній раз перемагав у цьому турнірі. Виявилось, що сталося це ще у груповому турнірі Ліги чемпіонів 2004—2005 років. У листопаді 2004-го на засніженому полі «Олімпійського» динамівці перемогли тодішнього аутсайдера групи — італійську «Рому». З того часу пройшло три роки, в Україні один раз змінився Президент, двічі змінився парламент і тричі змінився уряд, а перемоги у Лізі чемпіонів до київського «Динамо» так і не прийшли. Були сподівання на те, що у грі проти «Спортинга», далеко не найсильнішого клубу не те що Європи, а всього лише Португалії, динамівці зможуть нарешті виграти. Сподівання не виправдалися.
Нагадаю, що попередню гру Ліги чемпіонів, програну тій самій «Ромі» з рахунком 0:2, «Динамо» проводило ще під керівництвом тренера Дем’яненка. На гру проти «Спортинга» команду вивів Сабо, який у п’ятий раз став біля динамівського керма. Як правило, зміна тренера автоматично призводить до покращення результатів футбольної команди. На це, як видно, сподівалися у «Динамо». Здається, що робили це даремно.
З перших же хвилин гри проти гостей із Португалії було видно, що переваги у грі господарі поля не матимуть. Нічого подібного до штурму воріт суперників, який зазвичай вчиняють сильні команди на перших хвилинах, ми не побачили. А пресинг, який довгі роки був візитівкою «Динамо», набагато краще застосовували гравці «Спортинга», примушуючи киян помилятися. Гра на зустрічних курсах, яку обрали команди, передбачала досить вільний доступ до воріт обох команд. Успіх в такому разі приходить до того із суперників, у кого вища майстерність гравців.
Майстерність виявилася вищою у «Спортинга». Вже у першій половині гри лісабонці забили два м’ячі у ворота «Динамо» і забезпечили собі перемогу. Динамівці ж, у свою чергу, постійно помилялися як у захисті, так і у нападі. Символічно, що перший і єдиний поки гол «Динамо» у цьогорічній Лізі чемпіонів забив захисник Ващук, чия гра у захисті примушувала уболівальників щораз хапатися за голову у відчаї. Точних ударів від гравців лінії атаки «Динамо» ми так і не дочекалися. Хоча зручні нагоди відзначитися були і у Шацьких, і у Мілевського, і у Діого Рінкона, і у Клебера.
Ніби це добре, що наші могли забити. Бо ж два тижні тому у Римі і цього не було. Але ж ми уже зазначали, що у такій грі, яку ми бачили у вівторок, перемагає вища майстерність. І саме майстерність приносить перемоги, а не везіння, удача, фортуна і так далі. На невезіння можна послатися один раз. Коли ж воно переслідує команду «Динамо» у Лізі чемпіонів уже три роки, то це вже не невезіння, а закономірність.
Якщо не визнати цього тепер, міжнародних перемог ми чекатимемо від «Динамо» ще довго. Може статися й таке, що і чекати особливо не буде кому. Чи не вперше за останні роки матч найголовнішого клубного футбольного турніру не викликав справжнього інтересу у Києві. Все менше залишається тих, хто вірить у перемогу «Динамо». А таких уболівальників, які б ходили на стадіон у дні невдач команди, у «Динамо», якщо відверто, ніколи і не було. Так вже у нас прийнято — приєднуватися до переможців і полишати невдах.
Наступний матч Ліги чемпіонів «Динамо» гратиме у Києві із самим «Манчестер Юнайтед». Чи захочуть кияни прийти на стадіон, коли шансів на успіх обмаль, а дивитися на зірок із Манчестера, які обігрують «Динамо» бажання немає?
А чи є вибір? Його, очевидно, немає. Або «Динамо» почне перемагати, або остаточно перейде до розряду європейських середнячків, які щороку пробиваються до Ліги чемпіонів, аби бути там боляче битими по-справжньому висококласними командами.
«Динамо» — «Спортинг» — 1:2 (1:2). Голи: Ващук 28 — Тонель 14, Полга 38. Становище команд у групі F після другого туру:
В Н П Р/М О
1. «Манчестер Юнайтед» 2 0 0 2:0 6
2. «Рома» 1 0 1 2:1 3
3. «Спортинг» 1 0 1 2:2 3
4. «Динамо» 0 0 2 1:4 0
