«Ці тексти виявилися для дітей живими і зрозумілими»

Дні «Дня» у містах України — це завжди можливість і благодійникам долучитися до інтелектуальних проектів газети. Рік тому в Луцьку, під час відкриття у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки XVII Міжнародної фотовиставки «День»-2015» з участю головного редактора Лариси Івшиної, генеральний директор АТ «СКФ Україна» та один із фундаторів благодійного фонду «Волинь-2014» Володимир Цибульський передав бібліотекарям шкіл Луцька і Луцького району кілька сотень книжкових видань «Дня» — 52 комплекти. Фонд було створено задля підтримки українського війська, але благодійники вважають своїм обов’язком підтримувати видання, яке, зазначив Володимир Цибульський, «виховує патріотизм і національну самосвідомість».

Школи Луцького району отримали бестселери «Сила м’якого знака», «Україна Incognita», «Ваші мертві вибрали мене», «Мої університети», «Україна Incognita. TOP-25» англійською мовою (2016-й у державі було оголошено роком англійської мови, тому благодійники хотіли, щоб діти вивчали іноземну на матеріалі рідної історії), фотоальманах «Жива історія». Лучанам передали те ж саме, крім «Сили м’якого знака». Літературою, як і  багатьма іншими книжковими виданнями «Дня», школи та бібліотеки міста вже забезпечив Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом!».

Цієї п’ятниці традиційний марафон дарування книжок «Дня» продовжиться: за підтримки благодійного фонду «Волинь-2014» та народного депутата Ірини Констанкевич школи Луцька та району отримають новинку — «Сестра моя, Софія...» — та випробувані часом «Екстракти»...

«Так треба жити і мріяти» (фоторепортаж)

Як же «працюють» ці видання? Чи сприймають їх в учнівських аудиторіях? Чи стали вони помічниками і порадниками педагогів? Почути відповіді хотілося переважно від представників бібліотек і шкіл волинського села. Бо, як влучно висловився під час одного представлення книжкової новинки «Дня» у Луцьку Віталій ЛЕСИК, голова секретаріату Волинського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів, «нація — вона ж формується й у маленьких селах. Не всі приїдуть на виставку. Але якщо газета «День» буде в бібліотеці кожної сільської школи України, то й Україна відбудеться як держава».

«НАСОЛОДЖУЄМОСЯ ЦИМ НАДБАННЯМ І АКТИВНО ЙОГО ВИКОРИСТОВУЄМО»

Алла ШЕВЧУК, бібліотекар Воютинської загальноосвітньої школи I—III ступенів (Луцький район):

— Книжки від «Дня» виставлені в нас на окремому стенді. Ми не просто насолоджуємося цим надбанням, а й активно його використовуємо. На жаль, шкільні бібліотеки наразі отримують вкрай мало літератури для поповнення своїх фондів. Викручуємося подарунками і тим, що здаємо макулатуру і заробляємо собі на нові книжки. Ще я впровадила акцію «Подаруй бібліотеці книжку!» — коли фонд поповнюють самі діти, несучи книжечку з дому. Та подарунки ж різними бувають. Отримали недавно аж 90 книжок — передала їх одна з релігійних організацій, є навіть дитячі книжечки, але ця література, не секрет, певного спрямування... А нам би у сільську  школу — побільше такої літератури, як Бібліотека газети «День».  Книжки «Україна Incognita», «Сила м’якого знака» за рік уже «зачитані». Постійно бере їх на уроки вчитель історії Віталій Миколайович Марчук, читають і старшокласники, інші вчителі беруть, коли готують масові заходи. А газета «День», яку ми також отримуємо, просто нарозхват, бо екземпляр — один, а прочитати хочуть усі. Старшокласники люблять за цією газетою готувати інформацію на загальну лінійку. У нашій школі практикують короткий огляд подій у світі, країні, області. Кажуть діти, що у «Дні» — найдостовірніша інформація, але їх цікавить і аналітика. А я не можу дати ці книжки додому, бо вони у нас лише в одному екземплярі, тому ми їх дуже бережемо.

«ЧИТАННЯ ЦИХ КНИЖОК СПОНУКАЄ ДО АНАЛІЗУ І ОСМИСЛЕННЯ»

Наталія ТОКАРУК, учитель історії Княгининівського НВК «Загальноосвітня школа-інтернат I—III ступенів — лінгвістичний ліцей» (Луцький район):

— Практикуючі вчителі історії зі стажем не раз добрим словом згадують підручник авторства Коровкіна «Історія стародавнього світу». Написаний дуже цікаво, доступно, педагогічно правильно викладено інформацію... Саме такий підхід до подання інформації я бачу у виданнях газети «День», які поповнили бібліотеку нашого  ліцею. Знаходжу тут додаткову цікаву інформацію для кожного класу. Восьмикласникам — про Петра Могилу, про якого в підручнику  замало. У 9 класі можна використати статті про Куліша, Костомарова. Добре написано про добу Руїни, важкі часи для України, про часи Емського указу, про чотири Універсали, про утворення Центральної ради, Українську революцію 1917—1921 років тощо. Маса цікавої інформації, маловідомої, нове бачення історичних подій, тієї ж угоди між Україною і Росією 1654 року... Причому ця інформація спонукає до роздумів і аналізу, вона подана для осмислення. Дякуємо головному редактору «Дня» Ларисі Івшиній за ці видання, вони потрібні в сучасній школі. Потрібні навіть тому, що, вивчаючи тему, учень швидше знайде її правильне трактування у книжці, бо інтернет тут не помічник.

«НЕ УЯВЛЯЮ, ЯК ПОДАВАТИ МАТЕРІАЛ БЕЗ ТАКОЇ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

Світлана ТИПЕЦЬ, заступник директора Датинського НВК «Загальноосвітня школа I — III ступенів — дитячий садок» (Ратнівський район):

— Кілька книжок з Бібліотеки «Дня» наша школа отримала у рамках чудової акції газети: у наше село на волинському Поліссі з Києва, з «Дня», передали чудовий подарунок: розумного Великоднього кошика. Коли ми в учительській відкрили його, то завмерли. Міські жителі просто не уявляють, яке це щастя сільському педагогу отримати таку літературу. «Україна Incognita», «Екстракт+200» — ці книжки я спочатку забрала собі додому, бо я вчитель історії, і доки кілька разів не перечитала, не віддала. То були мої вірні помічники. Десь «позичила» цитату, десь — факт, в іншій статті — новий погляд на якусь історичну подію... Урок стає змістовніший, цікавіший, і я просто не уявляю, як подавати матеріал без такої додаткової літератури. Такі книжки вкрай потрібні вчителю, бо обмежуватися одними підручниками — а з ними ж  своя історія — це просто банально і несерйозно, якщо ми справді хочемо виховати громадян. Нині ці книги я передала у шкільну бібліотеку, і вони постійно переходять із рук у руки.

«ЗА ДОПОМОГОЮ ЦИХ КНИЖОК ПРОВЕЛИ НЕ ОДИН ЗАХІД»

Любов ЛЕВЧИК, завідувачка бібліотеки-філії села Затурці (Локачинський район):

— Ми маємо чималу добірку книжкових видань газети «День», і в цьому плані позитивно відрізняємося від інших сільських бібліотек. Така література наразі доступніша у місті, а ці книжки у мене беруть читати не тільки вчителі, колишні й теперішні, чи музейні працівники. Беруть люди, яких називають «простими», але ж це також громадяни країни. Може, не всю книжку прочитає чоловік відразу, але окремі статті, які його зацікавили, прочитає, поділиться роздумами з сусідом, родичем... і ось приходить новий читач. Так, книгу «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська» спочатку взяв читати наш колишній дільничний міліціонер. Прочитав, передав колишньому «атовцю» із Затурець. Той передав побратимам... Читають книжки «Дня» письменниця Галина Ушакова, вчителі теперішні, студенти, все від «Дня» перечитали у нас працівники Музею-садиби В’ячеслава Липинського. Ще й не один захід провели за допомогою цієї літератури.

«ЦЕ ПОКОЛІННЯ — РОЗУМНІШЕ, БО ПОЧАЛО ЧИТАТИ РОЗУМНІ КНИЖКИ»

Людмила ЗIНЧУК, учитель історії НВК «Локачинська загальноосвітня школа I—III ступенів — гімназія»:

— За книгами Бібліотеки «Дня» ми провели уже три науково-практичні конференції, готова і четверта, причому щороку робимо це у новій формі. Запрошуємо для виступів колишніх випускників школи, які стали відомими людьми, доповіді готують самі старшокласники, одну з конференцій, найпершу, представили для  учасників обласного семінару вчителів правознавства, який проходив на базі нашої гімназії. Це не заходи для, умовно кажучи, показухи. Ці книги у нас читають: учні, батьки, педагоги. Один із профілів гімназії — історичний, і щороку навчатися за цим профілем зголошується немало учнів.

Я пригадую, як з острахом розпочинали готувати першу конференцію — за серією «Бронебійна публіцистика». Ми раділи, що отримали таку серію, бо раніше доводилося вишукувати ці праці, а тут вони — зібрані. Але як освоять ці теоретичні тексти діти? А тексти виявилися для дітей живими, зрозумілими. Треба було бачити, як учні заклеїли прозорими наліпками, якими позначають найцікавіші місця, всі книги! Цитували, дискутували... Я часто кажу, що це покоління — розумніше, бо почало читати розумні книжки. А нам, педагогам, Бібліотека «Дня» (а завдяки головному редактору газети Ларисі Івшиній, нашій випускниці, ми маємо багато книжок) допомагає на кожному уроці, у розгляді кожної теми. Учні люблять цікавинки, доповнення до підручника, і це ми якраз і знаходимо в Бібліотеці «Дня». Причому це не зашорений політикою погляд на епоху чи історичну подію, історичні особистості. Такі видання не доходять до шкіл, бо держава про це не дбає. Це — засмучує.

«ДОСТУПНО І ФАХОВО — ПРО ДРАМАТИЧНУ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ»

Тарас ЛIТКОВЕЦЬ, заступник декана історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, політолог:

—  Свого часу мені пощастило отримати в подарунок із рук Лариси Івшиної під час творчої зустрічі зі студентством та професорсько-викладацьким складом Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки книги Бібліотеки «Дня» — «Екстрат+200» та «Силу м’якого знака», які, без сумніву, стали настільними книжками вчителів та викладачів історії, краєзнавців та усіх небайдужих до власного минулого та культури українців. Адже нинішній стан нашого економічного буття абсолютно не відповідає величі нашої історії. На жаль, українці до сьогодні дуже погано знають власну минувшину, а їхню історичну свідомість формує відомий «зомбоящик», котрий дає прості відповіді на дуже складні питання. І саме незнання власної історії обумовило сепаратизм та війну на Донбасі.

Вищеназвані книжки Бібліотеки «Дня» доступно, фахово і легко розповідають про складну, неоднозначну та драматичну історію України і дозволяють кожному зацікавленому подивитися на минуле крізь призму власного роду і в «прив’язці» до свого регіону. Використовуючи ці книжки, викладачі історії зможуть краще донести аудиторії причини ненависті Кремля до українського народу, оскільки ми дратуємо Москву вже самим фактом власного незалежного існування. Впевнений, що Бібліотека «Дня» дасть швидкий результат у якісному формуванні історичної свідомості студентської та учнівської молоді, яка завтра сама стане творцем новітньої історії України.