Тисяча для лавреата
Серед новітніх традицій Шевченківських лавреатів — щорічні березневі зустрічі у Києво-Могилянській академії. Започаткована вона не так давно, бо цього року відбулася лише втретє. Однак таке поєднання глибоко символічне. Як зазначив перший віце-президент НаУКМА Михайло Брик, «Могилянка і Шевченко — це дві глиби духовного життя нації». Не дочекавшись Дипломів, на жаль, цьогорічні достойники роз’їхалися додому. Отож, на зустрічі були присутні лише двоє з шести відзначених — Василь Герасим’юк та В’ячеслав Медвідь. Нагадаємо, що лавреатами 2003 року також стали Марія Левитська, Віктор Шулаков, Марко Бровун та В’ячеслав Палкін.
«Літературну складову» премії в імпровізованій президії доповнювали гості: М. Брик, М. Жулинський, Л. Андрієвський та В. Панченко. Вела вечір народна артистка України Лариса Кадирова. Говорили та згадували усіх лавреатів, але зосередились, природно, на присутніх. Так, М. Жулинський відмітив, що «Герасим’юк зберіг унікальну відповідальність перед рідним краєм», а «Медвідь передає внутрішню мову народу, наші родові ознаки добра і зла». Самі ж лавреати були більш приземленими. В. Герасим’юк каже, що не має зайвих ілюзій чи манії величі після здобуття премії: «Я знаю, що найпопулярнішим поетом був і залишається Лесь Подерв’янський...» Поет читав прекрасні вірші зі своєї наразі останньої надрукованої книги «Поет у повітрі». В. Медвідь, який отримав премію за досить складний роман «Кров по соломі» стверджує, що «насправді не зміг написати роман» та запевняє, що «писав з почуттям повної безвідповідальності, бо не думав про читачів». Письменник також висловив дуже цікаву думку: «Якщо нація не може створити свою історію, мова стає головним героєм роману». Один із універсальних (і справедливих) закидів до наших письменників якраз і полягає у їхній «суперфілологічності».
На сьогоднішній день число Шевченківських лавреатів дорівнює 531. Чи багато з них «на слуху», здогадатися неважко. Щоб хоч якось зрушити ситуацію, Комітет започаткував видавничу серію «Бібліотека Шевченківського Комітету». У першому томі — Микола Бажан. Наклад — 5000 екземплярів. Подальша доля проекту залежить від людей небайдужих до стану національного мистецтва. Адже є лавреати, видані тиражем... в одну тисячу примірників. І це тексти світового рівня.
