Тиждень правдивих образів

Зі шкільних років вираз "галерея правдивих образів" став гарним визначенням типових і дещо смішних ситуацій.

Після несподіваної заяви Олега Литвака про те, що він складає із себе повноваження в. о. Генпрокурора, оскільки воліє стати депутатом, інформація партії "Реформи й порядок" про те, що вона запропонувала Вікторові Ющенку стати кандидатом у Президенти, вже не лунає громом серед ясного неба. Експерти завжди цікавилися постаттю найтихішого банкіра і вважали, що він напевне "щось каламутить". Так чи інакше, але тепер Вікторові Андрійовичу буде значно легше зіскочити з потопаючого президентського корабля. Ці й чимало попередніх подій дозволяють надати Леонідові Кучмі звання короля Ліра, котрого, як відомо, покинули всі, окрім блазнів. Незабаром, можливо, ми почуємо від нього щось, на кшталт: "Ще сам не знаю, як помщуся, але це буде щось таке, найжахливіше від усього баченого світом".

Знову запалали пристрасті навколо "інформаційного простору". Національна рада з питань телебачення та радіомовлення підтвердила необхідність створення телепередачі "Твій вибір", проти чого, як ми знаємо, виступив Зиновій Кулик. Безцеремонність, з якою адміністрація намагається не допустити поширення будь-якої альтернативної інформації, свідчить про її відчай. А стосовно Зиновія Кулика, то він здійснив черговий подвиг - закрив газету "Правда Украины" (що її віднедавна слід було б іменувати "Правдой Лазаренко"). Про цього чиновника - Кулика - вже давно слід писати книжки. Він може робити які завгодно, найрізкіші кроки, і йому все минає. Просто він вірно служить усім режимам - від Горбачова до Кучми і робить те, чого від нього чекають. Відзначимо: оскільки такі кадри досі потрібні, це означає, що наша система анітрішки не змінилася. Пан Кулик - явний переможець у категорії "найкращий Дункан Маклаут" (або Кощій Безсмертний - як завгодно).

Минулий тиждень продемонстрував складність стосунків партій і спонсорів. Пани Бродський, Чайка й Бабич, обмануті своїми партіями, стали Отелло тижня (втрьох). У всьому світі єдиним механізмом, який регулює стосунки спонсора й партії, служить довіра спільноти до останньої. Але таку довіру неможливо заробити за один виборчий сезон. Отож і не виконують партії та спонсори взаємних обіцянок. Найближчим часом із цієї ситуації немає виходу. Найгірше - це намагатися загнати її у "правові рамки". Тоді точно на вітчизняній партійній системі можна буде поставити хрест.