У 12-річного Олега будуть руки
В українських дітей із пошкодженнями опорно-рухової системи відтепер зросли шанси на видужання: позавчора домовлятися про співпрацю зі столичними лікарями завітали провідні фахівці з Німеччини. Перш ніж укласти угоду на державному рівні, закордонні фахівці вирішили ознайомитися з умовами праці. Цього дня під особливою увагою лікарів опинилися маленькі пацієнти ортопедичного та травматологічного відділень.
Українські лікарі задоволені тим, що уряд не заважає прогресу в бік Європи. Останнім часом до «Охматдиту» навідувалися з пропозиціями співпраці лікарі Японії та Сполучених Штатів. «Українська техніка, звичайно, поступається європейській, але наші фахівці нічим не гірші, — зауважив під час зустрічі головний лікар «Охматдиту» Юрій Гладун. — Майстерності в наших лікарів достатньо, треба тільки підвищувати рівень знань і матеріального забезпечення». Якщо всі переговори пройдуть успішно, то найважчі хворі зможуть лікуватися в берлінських лікарнях — під наглядом досвідчених фахівців і за допомогою більш сучасної, ніж українська, техніки.
До найважчих ортопедичних хворих нині належить і 12- річний мешканець Чернігівщини Олег. Нагадаємо, січня цього року в Чернігівській області дев’ятикласник спробував погодувати ведмедя, для чого пробрався у вольєр до тварини. У результаті хлопчик залишився без обох рук. Перші спроби допомогти Олегові зробили в Українському центрі реабілітації воїнів Афганістану — тут, зокрема, хлопчикові встановили виготовлені в Німеччині спеціальні ендопротези. Для однієї руки — косметичний, для іншої — такий, що може згинатися й узагалі рухатися.
На жаль, лікарі не можуть сказати, що протези себе виправдовують. Незважаючи на всі старання, хлопчик не використовує їх постійно й досі не навчився як слід керувати штучною кінцівкою. Основною причиною цього лікарі називають несприятливі умови проживання: крім самого Олега, в родині, де він виховується, ще п’ятеро дітей. «Він же дитина, йому хочеться й побігати, й пострибати. Олег часто знімає протези, а вдома й зовсім їх не використовує», — говорить завідувач відділення ортопедії та травматології Олексій Бебешков. Німецькі спеціалісти всерйоз замислюються над тим, щоб виготовити нові біоелектричні протези, які задовольняли б рухові потреби хлопчика повніше.
Ще однією проблемою, яка стосується насамперед фізично травмованих дітей, є відсутність належної психологічної реабілітації. Із дітьми, здебільшого, працюють психологи Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але постійної допомоги та консультації батькам в «Охматдиті» не надають. У цій сфері науковці та лікарі також готові переймати закордонний досвід.
Але, звісно, випадок Олега — не єдиний складний у лікарні, хоча чутки про нього дійшли й до Німеччини. Ще одній дитині кілька днів тому наново пришили пошкоджену руку. І хоч яка застаріла техніка, через дві доби після операції кінцівка жива й, швидше за все, ще одного українця все-таки врятовано. Якщо ж із цим хлопчиком або з іншими травмованими дітьми будуть проблеми, які не зможуть владнати українські лікарі, стабілізувати здоров’я дітей направлятимуть до Німеччини.
