У Луцьку знову «ділять» Чорновола...
В останні дні відома на Волині скульптор Ірина Дацюк ходить з великою папкою по редакціях місцевих видань й керівних кабінетах. Носить з собою копію диплома з відзнакою про закінчення Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва (не аматор, мовляв, вона, а таки скульптор!)... Демонструє численні вирізки з газет з репортажами про відкриття створених нею пам’ятників... Показує знімки В’ячеслава Чорновола, підкреслюючи, що на кожному у нього різний вираз обличчя... У майстерні залишила недороблені скульптури, бо мусить нині перейматися питанням: «І що ми за народ такий?!»
Приводом для образи і спростувань став лист народного депутата Леся Танюка (до речі, уродженця Луцька), який той надіслав на адресу луцького міського голови Антона Кривицького, протестуючи проти «паплюження пам’яті В’ячеслава Чорновола». А Ірина Дацюк і є автором горельєфа, котрий викликав такі почуття у народного депутата...
«Меморіальна дошка, яку мені довелося побачити у Луцьку, носить на собі сліди хапливості і мистецької меншовартості. Вона не гідна В’ячеслава Чорновола і, повірте мені, лише компрометує мету, задля якої створена. Після пам’ятника у Золочеві, після майстерної меморіальної дошки у Тернополі «луцький варіант» виглядає невигiдно. На мою думку, це мусив би робити не аматор, а професійний скульптор», — зазначається у листі, який став приводом для короткого коментаря на черговій робочій нараді у луцького міського голови. Адже депутат Танюк (як зазначено у прес-релізі луцького міського голови), «посилаючись на позицію дружини Чорновола Атени Пашко і його сина Тараса, пропонує зняти цей невдалий пам’ятник».
Антон Кривицький повважав, що пам’ять про В’ячеслава Чорновола треба було б відзначити «сквериком на вулиці його імені, встановити пам’ятний знак, облаштувати гарну підсвітку...» Чи доцільним буде одночасне існування горельєфа на будинку поруч і знака у майбутньому скверику, наразі неясно: перспективи такого облаштування невизначені.
Пам’ятна дошка на честь 65-річчя В’ячеслава Чорновола була встановлена у Луцьку 24 грудня минулого року за ініціативою Волинської обласної організації Українського Народного Руху та його голови народного депутата Бориса Загреви. Вже тоді їй наче судилася лиха доля... Місцеві газети обійшов знімок (аматора, а не професійного фотожурналіста!), на якому горельєф було «взято» з невдалого ракурсу. А саме за ним, стверджує скульптор, Лесь Танюк і оцінював її роботу. (Та ще й у прізвище вкралася помилка, згодом виправлена: пропущено літеру «р»). Звичайно, що у такому ракурсі Чорновіл буде виглядати дещо карикатурним...
Горельєф Чорновола — далеко не перша робота Ірини Дацюк. Тільки у Луцьку їх встановлено шість (по всій області — до двох десятків): скульптурних портретів осіб, які залишили свій слід в історії Волині та України. Як землячка Галшки Гулевичівни і В’ячеслава Липинського (народилася, як і вони, у селі Затурці), Ірина втілила у камені і їхні образи, а також образи Данила Братковського, Олени Пчілки, Модеста Левицького, визначних діячів ОУН-УПА. А горельєф Чорновола — її подарунок місту. За свої кошти придбала камінь, ні копійки не отримала за роботу...
Суперечка має, на її думку, інші причини: напружені стосунки між двома течіями колись єдиної партії. Танюк представляє Народний Рух України, а Дацюк — належить до Українського Народного руху, що віднедавна перейменований в Українську Народну партію. Вона розповiдає, як було прикро, коли її соратники розвішували по місту оголошення про вечір пам’яті Чорновола, а вчорашні однопартійники слідом їх зривали...
Головний художник Луцька Ярослав Матвіїв вважає питання, підняте Лесем Танюком, «некоректним» і виявом неповаги як до скульптора, так і до міста: лучани ж не протестували проти такого втілення образу Чорновола! Ірину Дацюк він вважає «патріотом», бо «вона зберігає для нащадків обличчя історичних осіб краю».
P.S. Коли матеріал було підготовлено до друку, автору потелефонувала Ірина Дацюк і повідомила, що її однопартійці зв’язувалися з Тарасом Чорноволом та Атеною Пашко. Рідні В’ячеслава Максимовича проти зняття вже освяченого пам’ятника в Луцьку...
