У Львові свій карнавал

Виставка під назвою «Маскарад» експонується у «Дзизі» з ініціативи Інформаційно-мистецького центру Львівської національної академії мистецтв (ЛАМ). Авторами робіт — «масок» — є як професори ЛАМ, як і їхні учні — Олег Дергачов, Зоряна Гарбар, Олег Мінько, Сергій Савченко, Олег Денисенко, Оксана Гірняк, Ярема Новорожкін, Ганна Друль та інші. Саме Ганна Друль була ініціатором подібної виставки ще два роки тому. У теперішньому «Маскараді» характерною рисою є відхід від звичайного життя, від повсякденної ієрархії, рутинних правил та укладів. У карнавальному дійстві немає нічого усталеного, непорушного, всі поняття відносні, двоякі та суперечливі. Тут стираються межі між високим і низьким, величним і ницим, між життям і смертю... Повсюдно панують ідеї безперервного радісно-піднесеного руху й вічних перемін. Настрій «Маскараду» — вогонь, який прагнучи знищити усталений світ, очищує його.

Маска — штучне, накладене обличчя, виготовлене з певного матеріалу з вирізом для очей (від французького — masgue). Відповідник в арабській мові (mashara) означає «наcмішку», «жарт», або ж «насміхатися» чи «робити когось смішним». Отож, львівські митці, мабуть, у різний спосіб намагаються у своїх творах звернути увагу на теперішнє «карнавальне» сьогодення.

Вплив карнавального способу мислення здавна відчутний в усіх ділянках культури — в образотворчому мистецтві, літературі, музиці, театрі, а крім того — у принципах осмислення суспільних процесів, насамперед — у філософії. Сьогоднішнє життя довкола нас здатне нагадувати суцільний маскарад, невпинний карнавал абсурду, в якому, на жаль, далеко не завжди переважають позитивні герої, сміх і радість. Часом здається, що маска настільки злилася з нашим єством, що її уже й важко відірвати від обличчя. А іноді, навпаки, — хочеться на деякий час заховатися під маскою, спробувати ізолювати себе від навколишнього світу, збагнути «хто ж я?» і повернути втрачену колись внутрішню гармонію...