У Президента волинські студенти просили житла й... пунктуальності
Розстеленою під зимовою мрячкою килимовою доріжкою та великою кількістю «помаранчевих» прапорів із символікою «Нашої України» вітали Віктора Ющенка в Волинському національному університеті імені Лесі Українки. За попереднім планом його поїздки на Волинь у цей час начебто мав відбутися візит у Музей волинської ікони, де віднедавна виставлено після реставрації чудотворну ікону Холмської Божої матері XI — XII століття. Проте й відвідати ще раз університет, здобутки котрого в свій час відзначив званням національного, для Президента було «великою честю, великим обов’язком і великою приємністю». Як відзначив ректор вишу професор Ігор Коцан, нині Волинський національний університет є класичним університетом у повному розумінні цього слова, і готує високопрофесійні кадри не лише для регіону, а й держави загалом. Проте в найближчих його планах — залучення до навчання у ВНУ студентів із-за кордону, що має не тільки підвищити його статус, а й збільшити надходження у державний бюджет.
Зі студентами та викладачами найголовнішого вишу Волині Президент говорив про те, які найнебезпечніші виклики він нині вбачає для української незалежності. Дехто на зустріч з ним чекав і до двох годин, адже у зал пускали вже з 11-ї, а почалася вона далеко по першій. Тому серед надзвичайно великої кількості запитань із залу було й, на жаль, традиційне: з проханням прокоментувати проблему пунктуальності, чи є вона важливим елементом політичної культури для українських політиків? На що Віктор Андрійович відповів, що «спізнюватися на зустрічі — дуже й дуже погано», але тут же іронічно зауважив, що ще жодна зустріч із ним не була перенесена...
Волинських студентів цікавили як проблеми, пов’язані з Болонським процесом та чи не сприятиме участь у ньому українських вишів відтоку в майбутньому кращих кадрів за межі України, так і проблеми суто, так би мовити, вікові. Про те, чи будуть ще підвищені стипендії, як молодим людям отримати своє перше житло і що для цього робить (точніше, чому не робить...) держава, якою має бути державна підтримка науково-дослідницької діяльності особливо у регіональних вишах? А також чи знає Президент, що заради грошей, які платять при народженні дитини, дехто і народжує дітей, опісля ними геть не переймаючись, тому в призначенні цих допомог треба щось міняти? Та якщо на всі ці питання Президент мав своє бачення проблем, то одне з питань — чому за роки його президентства було дуже мало просувань вперед до українства не на словах, а на ділі, відверто засмутило.
— За вас я не вивчу української мови, без вашого труда в пізнанні української історії мої зусилля марні. Кожен має зрозуміти, чому нам не треба забувати Чигирин, чому треба відновлювати Батурин і чому ми повинні пам’ятати тих чотириста хлопців, які загинули під Крутами...
