Учений, політик, людина...

16 жовтня 2005 року з життя пішов Iван Федорович Курас, народний депутат України, визначний український вчений, історик, політолог, доктор історичних наук, професор, академік НАН України, віце-президент НАН України.

I.Ф.Курас народився 3 жовтня 1939 року в селі Немирівське Балтського району Одеської області. У 1962 році закінчив Одеський державний університет імені I.I.Мечникова. У 1962—1964 роках працював науковим співробітником Кіровоградського обласного архіву, у 1964—1967 роках був аспірантом, а згодом працював викладачем у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка. У 1970—1972 роках працював старшим науковим співробітником, вченим секретарем Iнституту історії партії при ЦК Компартії України, а у 1972—1983 роках — інструктором, консультантом, завідуючим сектором відділу науки та навчальних закладів ЦК Компартії України. У 1983—1991 роках I.Ф.Курас обiймав посаду заступника директора Iнституту політичних досліджень при ЦК Компартії України. Iз грудня 1991 року — директор Iнституту національних відносин і політології НАН України (з 1996 року — Iнститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України). Під керівництвом I.Ф.Кураса відбулося становлення цього інституту, було створено колектив висококваліфікованих фахівців, сформовано засади вітчизняних політичних студій таких напрямів, як етнополітологія, теорія та історія політичної думки, політичні процеси, історична політологія, виховано не одне покоління молодих дослідників. I.Ф.Курас ініціював і очолював роботу з виконання низки важливих науково-дослідницьких проектів. Зокрема, у 1999—2004 роках авторським колективом під його керівництвом було підготовлено фундаментальне шеститомне видання «Політична історія України. ХХ століття». I.Ф.Курас був автором понад 200 праць з проблем політичної історії України й етнології.

Iван Федорович Курас був видатним організатором науки. У 1988—1993 роках він працював академіком-секретарем Відділення Iсторії, філософії та права НАН України, був членом Президії НАН України. Iз листопада 1998 року він — незмінний віце-президент НАН України. Його діяльність на цих посадах сприяла підвищенню престижу й авторитету вітчизняної науки не лише в Україні, а й за її межами. Напружену наукову і науково-організаційну роботу I.Ф.Курас поєднував із обов’язками державного діяча. У 1994—1997 роках він працював на посаді віце-прем’єр-міністра України з питань гуманітарної політики. Зарекомендував себе як відповідальний керівник, здатний розв’язувати складні проблеми, послідовний патріот і державник. Ці риси він повною мірою виявив також як народний депутат України, яким був обраний у 2002 році.

I.Ф.Курас був членом Конституційної комісії від Президента України (1994—1996), очолював державні комісії у справах депортованих народів Криму; в справах депортованих німців; у справах неповнолітніх; з питань координації, приймання, транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги, що надходить із зарубіжних країн при Кабінеті Міністрів України; з питань реформування вищої освіти в Україні; з питань реорганізації в галузі науки. Очолював робочу групу з розроблення Концепції реформування політичної системи України.

I.Ф.Курас був членом Комісії з державних нагород при Президентові України (1994—2002), головою Ради з питань мовної політики при Президентові України (1997), Ради з питань збереження національної культурної спадщини (1997—1998). Iз жовтня 2000 року за постановою уряду очолював Наглядову раду Національної акціонерної кампанії «Надра України», а з 2003 року — Наглядову раду Київського національного медичного університету. У 2003—2004 роках був секретарем Політичної ради при Президентові України. Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Нагороджений орденом Дружби народів, орденом «Великий Хрест» (1997, Iталія), орденом князя Гедимінаса IV ст. (1998, Литва), орденом Ярослава Мудрого V ст. (1999), орденом Ярослава Мудрого IV ст. (2003). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).

Усі, кому довелось працювати з I.Ф.Курасом, знали його не лише як вимогливого керівника і науковця, а й як чуйну, щиру людину, здатну завжди зрозуміти інших і прийти на допомогу; людину, яка цінувала і плекала родину і сімейні цінності. Звістка про його раптову смерть завдала невгамовного болю всім, кому доля дарувала нагоду зустрічатися з цією чудовою і мудрою людиною.

Вічна йому пам’ять!

Спiвробiтники Iнституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України

Колектив «Дня» глибоко сумує з приводу смерті Iвана Федоровича Кураса і висловлює співчуття рідним і близьким покійного.