Україна — Росія: архів чи майбутнє?
У російському посольстві презентували журнал «Исторический архив», четвертий номер якого за минулий рік має підназву «Россия и Украина XVI—XX вв.». Журнал заснований десять років тому серйозними інституціями, що займаються дослідженнями архівних матеріалів, і оприлюднює маловідомі або заборонені раніше документи, супроводжуючи це невеликим коментарем. Обсяг стабільний — 224 сторінки, а періодичність виходу — 6 раз на рік. Видання вже має практику «інтернаціональних номерів» — Росія—Франція, Росія— Англія тощо — а український проект є «відповіддю на Рік України в Російській Федерації». Варто згадати, що представлення видання українській публіці відбулося за кілька днів до офіційного відкриття президентами обох країн Року Росії в Україні.
Рубрикою «Архів вождів» номер відкриває низка матеріалів про підготовку святкування 300-ліття «возз’єднання України з Росією», датованих 1952—1954 роками та зібраних під заголовком «Полагали бы целесообразным отметить эту дату». Більш цікавим видається добірка документів «Монументальна скульптура України», котра містить фотографії пам’ятників російським самодержцям та аристократії, що стояли у Києві, Одесі, Херсоні, Чернігові... — вони всі були знищені упродовж 1917—1920 років. Є тут і спогади «небесних братів» космонавтів Андріяна Нiколаєва та Павла Поповича, і доля знаменитої львівської книгозбірні «Оссоленіум», і чудова підбірка — набагато повніша та краща, аніж представлена минулого року в «Українському домі» — фотографій Михайла Грушевського... Ранній період українсько-російських стосунків відображають документи листування Києво-Печерської Лаври з урядом Івана IV у 1583 році та підбірка «Московські війська та козацькі задніпровські стягуються під Ромни» (документи з польських архівів). Для тих, хто вивчає та захоплюється історією, важко переоцінити вагу цього видання, адже тут зібрані не вільні трактування, а оригінали документів.
У презентації в російській амбасаді брали участь Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін, головний редактор часопису Анатолій Чорнобаєв, директор бібліотеки ім. В. Вернадського Олексій Онищенко та інші. Оцінюючи значущість «Исторического архива», Віктор Степанович, зокрема зазначив, що «майбутнє непередбачуване, а минуле вже відбулося», але «іноді диву даєшся, слухаючи оцінки зовсім нещодавніх подій» — подій, про які мало хто знає, але багато хто дозволяє собі трактувати. Звісно, не обійшлося без політики: «Ми — Росія — не вітаємо розширення НАТО. Ні в яке НАТО ми вступати не будемо». З приводу нещодавно запроваджених щодо України санкцій FATF — недостатня ефективність дій держави у боротьбі з відмиванням «брудних» коштів — пан Посол дав таке визначення: «Це нахабство стосовно найбільшої держави в Європі» та запевнив у всілякій підтримці України Росією.
