Українська наука: з експортного варіанту – до розвитку за допомогою інвестицій

Існує три групи українських програм міжнародного наукового співробітництва. Перша — отримання грантів від розвинених країн партнерів, друга — участь України у міжнародних організаціях в якості донора, третє — рівноправне партнерство у міжнародній співпраці.

Увага присутніх акцентувалася на тому, що при наданні грантів країни-партнери мають за мету або отримати вигоду від українських інтелектуальних та природних ресурсів, або не допустити виїзд українських вчених до країн з невизначеними у воєнному відношенні стратегічними цілями. Йшлося й про те, що інколи іноземна фірма купує наше ноу-хау лише для того, щоб воно не вийшло на світовий ринок і не створювало конкуренції вже існуючим технологіям. Жодна країна в світі не цурається міжнародних грантів, але й треба пам’ятати й про зворотній бік цього процесу. Було відмічено, що за кількістю проектів Наукової програми НАТО Україна посідає друге місце серед країн- партнерів. Загальний бюджет проектів, що забезпечують з боку НАТО підтримку українських науковців, наближається до 1 млн. доларів.

Учасники «круглого столу» вирішили запропонувати Міністерству освіти і науки звернутися до Верховної Ради України про внесення змін до Податкового Кодексу України, що передбачають відміну податків на міжнародні гранти для фізичних осіб за ратифікованими угодами. Також було вирішено звернутися до Кабінету Міністрів України розглянути питання про фінансування міжнародного співробітництва у сфері науки і освіти, про спрощення процедури розмитнення матеріально-технічного обладнання для вузів та наукових установ, про прискорення розгляду питання щодо визнання українських дипломів за межами України.