Українські студенти штурмують космос

Студенти Дніпропетровського національного університету створюють перший вітчизняний наносупутник. Ідея з’явилася кілька років тому, проте щільно за вирішення цього завдання вони взялися лише недавно. Космічний апарат важитиме всього лише 10 кілограмів, а його габарити — 15 на 15 на 40 сантиметрів. Проте, незважаючи на скромні розміри, він повинен вирішувати серйозні завдання — вести дистанційне зондування Землі для наукових досліджень, спостерігати за станом довкілля і прогнозувати погоду. «Нині, — розповів на прес-конференції керівник проекту «Український наносупутник», доцент ДНУ Анатолій Кулабухов, — провідними вишами світу, що готують фахівців у сфері проектування і створення ракетно-космічної техніки, активно створюються університетські супутники, перш за все, з метою практичної підготовки молодих кадрів». У Дніпропетровську, де розташовані підприємства космічної галузі України, студентів зазвичай залучали до реалізації серйозних проектів. Проте в умовах економічної кризи замовлень зменшилося. Тому було вирішено реалізувати отримані знання під час створення університетського супутника. Напрацювання для його створення в студентів ДНУ солідні. В рамках проекту молодіжного супутника була розроблена структура космічного апарату, його основні характеристики та елементна база. З цієї тематики студенти фізико-технічного факультету щорік захищають 20—30 дипломних робіт. Зараз над наносупутником працює група з 10 студентів і аспірантів, кожен з яких відповідає за окремий блок. Так, студент Георгій Ідіатуллін знайшов вдале рішення, що дозволяє безпечно відокремити супутник від ракети-носія. «При виведенні супутників, — пояснює він, — не можна використовувати піротехнічні засоби, тому я запропонував використовувати контейнер із кришкою. У потрібний момент кришка відкриється і за допомогою спеціальної пружини космічний апарат буде виведений на орбіту». Працювати на навколоземній орбіті університетський наносупутник має від сонячних батарей. Передбачається, що його запуск буде здійснений 2012 року за допомогою ракети-носія «Циклон-4», що розроблена дніпропетровським КБ «Південне» для відомого українсько-бразильського проекту. Впоратися з поставленим завданням без міжнародної кооперації студентам ДНУ теж буде складно. Для роботи з супутником їм необхідний наземний комплекс для обробки інформації, що надходить з орбіти. Тому згодилася допомога міжнародної програми TEMPUS, що дозволила підключити низку західноєвропейських університетів, три ВНЗ України, три виші Росії і два ВНЗ Казахстану. В рамках цього спільного проекту обладнання для наземного комплексу буде надане країнами ЄС, і спочатку інформація з супутника зніматиметься німецьким університетом.

Утім проблеми на цьому не закінчуються. Весь проект створення першого в Україні університетського наносупутника вимагає близько 4 млн. гривень. У зв’язку з цим, один із кураторів проекту, заступник гендиректора «Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. Макарова» Олексій Кулик вважає, що молодим конструкторам важливо вміти знаходити фінансових спонсорів. Наприклад, у Берлінському державному технічному університеті студенти, які створюють супутники, вміють отримати гранти і самі знаходять клієнтів для супутникових послуг. «Україна може створювати супутники, але не може їх правильно продавати, — зазначає О. Кулик. — Тому наше завдання — підготувати кваліфікованого інженера, здатного продати плоди своєї праці». І певні зрушення на цьому шляху вже є. На VII Міжнародному авіакосмічному салоні «АвіаСвіт ХХІ» між Токійським університетом та Національним центром аерокосмічної освіти молоді (Дніпропетровськ), що відбувся у жовтні в Києві, був підписаний меморандум про спільне створення наносупутників. У рамках цього проекту до 2015 року планується створити на навколоземній орбіті угрупування з п’яти малих космічних апаратів дистанційного зондування Землі і надалі здійснювати їхню спільну експлуатацію.