«Універсальний дилетант»

Старійшина польського мистецтва 86-річний пан Струмілло, роботи якого вперше представлено у Львові, працює у багатьох площинах, і це, зокрема, живопис, графіка, малюнок, фотографія, оформлення книжок, сценографія. А ще він автор двох поетичних збірок та декількох книжок з природознавства та культурології. Відомий також тим, що створив колекцію мистецтва і матеріальної культури Далекого та Близького Сходу для етнографічного музею у Кракові і Музей Азії і Тихого океану у Варшаві, за що отримав нагороди від міністра культури і мистецтва Польщі, міністерства закордонних справ РП та очільника Варшави.

До Львова професор Струмілло привіз графічні роботи, малюнки, інсталяції та фотографії. Розповідає, що багато де був, багато що бачив: «Наприклад, одинадцять разів навідувався до Індії, пройшов пішки весь Непал, піднімався на Канченджангу (це третя за висотою вершина світу, висота 8586 м над рівнем моря. — Т.К.), був на Mount Everest, а це найвища вершина земної кулі — близько 8850 метрів... Завжди йду вперед і тільки вперед, і дуже вперта людина... А щодо розмаїття у творчості... Я — універсальний дилетант».

Роман ЯЦІВ, професор мистецтва, проектор Львівської академії мистецтв:

— Я сприймаю Анджея Струмілла як одного з тих митців-універсалів, який вибудував свій внутрішній світ на широких досвідах і практиках — і мистецьких, і життєвих. Він — охочий мандрівник, кохається у різних культурах, намагався бувати у різних куточках світу, щоб відчути колорит різних культур і зіставити їх через призму свого сприйняття. Він народжений у Литві, виховувався і вчився у Польщі, трошки студіював у Москві, мав виставку у Китаї... Мені такий тип митця надзвичайно імпонує, позаяк те, що виходить з-під його пензля, з-під його пера чи з мислення, позначено, передовсім глибоким життєвим досвідом і переконаннями, які не є випадковими, не є епізодичними... Отож у випадку, коли людині є що сказати, коли людина глибоко, системно працює, «багатопрофільність» не позначається негативно на естетичних результатах творчості.

Я уважно оглянув експозицію, і мені дуже імпонує, що Анджей Струмілло у кожному конкретному випадку ставив перед собою дуже конкретне завдання, що виходило зі специфіки теми, яку він розробляв. Він, беручись за будь-яку тему (говорю, зокрема, про Струмілла — дизайнера книжок), розкриває тематику, наприклад, в’єтнамської поезії чи узбецької, надзвичайно адекватно, тонко, проникливо інтерпретує зовсім інший культурний пласт — не той, до якого належить. Система його образності — надзвичайно монументальна. Вона може даватися тільки людині, яка дуже толерантна до різних культур, яка сама не вивищує себе, а навпаки — намагається збагнути щось більше у цьому світі. Тому все те, що він робить, викликає велику довіру.

З погляду професіоналізму або тих завдань, що він розв’язує, наприклад, у малярстві, професор Струмілло виглядає дуже і дуже молодо. Його вчителем був Владіслав Стржемінський, який заклав дуже сильну школу польського авангарду у Лодзі. Мені здається, що пан Анджей дуже добре перейняв естафету польського авангарду, зумів утримати тяглість традицій в експериментальному живописі, але в такій лінії, коли це мистецтво розвивалося у філософському і конструктивному ключі.

На моє переконання, Анджей Струмілло не поступається молодим, залишається динамічним у розвитку, весь час ставить перед собою нові цікаві задачі, а головне — залишається у межах професійного мистецтва, і це є дуже повчально для нас усіх.

Виставку творів Анджея Струмілла у львівському Палаці мистецтв (вул. Коперніка, 17) можна оглянути до кінця серпня.