Уряд обіцяє замість пільг гроші
Потреба щось міняти в системі надання пільг виникла в уряді Анатолія Кінаха після затвердження держбюджету на 2002 рік. Цим документом в передвиборному екстазі Верховна Рада відновила всі можливі й неможливі пільги населенню, чинні ще з радянських часів. Таким чином, загальна вартість пільг становить близько 30 мільярдів гривень. Це дорівнює сумі всіх місцевих бюджетів країни. По суті, йдеться про тіньовий дефіцит бюджету України.
Всі ці гроші уряд зобов’язаний виплатити підприємствам, які надають послуги пільговикам, наприклад, тому ж власнику автобусів, які перевозять пасажирів. Окрім того, в Україні зараз компенсації з боку держави підлягають пільги на комунальні послуги, забезпечення паливом, користування телефоном, санаторний відпочинок, протезування й забезпечення медикаментами. У державному бюджеті гроші на це не передбачено. Кабміну доручено самостійно поміркувати, де їх взяти. Але поки міністри розмірковують, пенсіонерів в «маршрутки» не пускають. Адже власнику автобусів ніхто не компенсує його збитки від перевезення пільговиків.
За планами уряду, перехід на нову систему прямих грошових виплат пільговикам, а не підприємствам, які надають послуги, передбачено до кінця наступного року. Щоб борги, які зараз держава має перед підприємствами, не було просто перекладено на населення, кількість пільг, звичайно, буде запропоновано скоротити до реальних розмірів. Анатолій Кінах вже заявляв, що відповідні законопроекти буде запропоновано новому складу парламенту. Є всі підстави припускати, що відразу після виборів депутати будуть налаштовані реформаторськи, і ідею Кабміну підтримають.
Проте вже зараз в уряді кажуть про недоліки нової системи. Передусім, різко зростуть витрати державного бюджету. Чи готова держава виплачувати населенню 2—3 мільярди гривень щомісяця, це ще питання. Якщо ж цю проблему буде розв’язано, то виникне ще одна загроза. За розрахунками Національного банку, щомісячне вливання в економіку 4—5 мільярдів гривень готівки може призвести до зростання інфляції, а також негативних наслідків для гривні. А те, що потрібна сума компенсацій «пільговикам» може «раптом» зростати, особливо в передвиборний рік, засвідчив приклад затвердження держбюджету- 2002. Крім того, очікується, що досить велике навантаження впаде на службу соціального захисту. Останній, очевидно, доведеться значно збільшити штат. Додатковими витратами для держави виявиться й оплата послуг банків, уповноважених виплачувати адресну допомогу. Банки традиційно беруть до 1% від суми трансакції, а отже, на виплаті допомоги вони зможуть заробляти близько 20 мільйонів гривень на місяць.
І все ж нова система адресної допомоги замість неоплачуваних пільг виглядає явно перспективнішою, хоч би в плані профілактики популізму. Принаймні, навіть перед виборами, встановлюючи пільги, скажімо, на користування туалетами для хворих на енурез, депутати відразу отримають на руки розрахунки уряду про вартість цієї примхи для державної скарбниці. А отже, для компенсації треба буде хоча б ввести акциз на унітази.
Для розрахунку сум адресних виплат пільговикам прем’єр вже доручив міністрам до 1 травня нинішнього року визначити норми надання послуг незахищеним верствам населення.
Сьогодні ж, за даними Ради з питань вивчення продуктивних сил НАН України, приблизно 40% населення країни мають різні пільги. Опитування громадян, проведене Національною академією наук, дало дуже цікаві результати. За скасування всіх пільг виступають 40% малозабезпечених сімей, і 44% сімей з середнім достатком. За висновками науковців, це вказує на те, що нинішня система пільг захищає не того, кого належало б захищати. Кабмін вже запланував створення, так званого, реєстру одержувачів пільг, куди всіх «незахищених» буде внесено поіменно. Ось тоді правоохоронним органам, напевно, буде легше зібрати інформацію про того, хто і навіщо сьогодні користується пільгами.
