Уряд заперечує причетність до спроб «об’єднати» церкву
21 листопада у Києві відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Релігія і Закон: проблеми правового врегулювання державно-церковних відносин». Її організаторами стали Держкомітет у справах релігій, Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ та міжконфесійна Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Домінуючою темою Конференції було обговорення вимог до проекту нового Закону про свободу совісті та релігійні організації.
Віце-прем’єр-міністр України, академік НАНУ Володимир Семиноженко презентував присутнім точку зору Уряду України на релігійну ситуацію. Він відзначив, що країна нагально потребує чіткого правового урегулювання всіх аспектів церковної діяльності — духовної, соціальної, культурної. Юридичне урегулювання має, звичайно, базуватися на новому Законі, на чітко визначених стосунках між церквою і державою. Зокрема, на визначенні того, що то, власне, є — відділення церкви від держави. В. Семиноженко, однак, відзначив, що старий Закон зробив добру справу — створив умови для нормального функціонування церков в пострадянських умовах. «Згадати тільки, яким було релігійне життя в Україні десять років тому! Фактично, саме в релігійному житті суспільства відбулися найбільш радикальні зміни». За останні 10 років кількість релігійних громад збільшилася вдвоє, духовних навчальних закладів — у 8 разів, а віруючими себе вважають 60% громадян України. В країні працюють 306 монастирів, а також 246 місійних доброчинних організацій, — понад 50% благодійницької допомоги реалізується через церкви. За останню декаду церква стала невід’ємною й органічною складовою суспільного життя країни.
Не всі проблеми, втім, ефективно вирішуються. Найбільш болючими сьогодні залишаються такі, наприклад, як конфесійна або політична упередженість місцевих адміністрацій, через яку ускладнюється реєстрація нових релігійних громад чи організацій, гальмуються процеси виділення земельних ділянок під будівництво храмів чи інших церковних будівель, також виникають складнощі з реституцією церковних будівель. В результаті виходить, що сьогодні культовими будівлями забезпечено тільки 75% громад; наявність протиріч між окремими конфесіями, а також політизація релігійного життя, використання політиками міжконфесійних та міжцерковних протиріч.
Новий Закон має розширити права церкви на соціальну діяльність, сприяти реституції майна, конкретизувати цивільний статут та порядок його набуття, чітко окреслити права і правила економічної діяльності церков. Новий Закон повинен визначити, зокрема, права й обов’язки закордонних місійних організацій. Досі тут — повний хаос і безконтрольність.
Говорячи про православ’я, віце-прем’єр-міністр скористався нагодою й спростував відомості, нещодавно розповсюджені Київською патріархією. (Йшлося про наміри Уряду адміністративно сприяти утворенню єдиної Української православної церкви, яка б мала статус автономної у складі РПЦ. Київська патріархія звинуватила уряд у змові з Московською патріархією та в готовності пожертвувати ідеєю незалежної Української церкви заради об’єднання православ’я. —К.Г.) Як заявив п. Семиноженко, це не відповідає дійсності
Відповідаючи на запитання «Дня», чи дійсно Московська патріархія погодилася надати автономію Українській православній церкві — після того, як Архієрейський Собор РПЦ 2000 року відмовив у цьому Президенту Кучмі — віце-прем’єр-міністр сказав: «Не було жодних конкретних домовленостей, не було постанови Уряду, — все це балачки на рівні чуток».
