«В опозицію завжди встигнемо»
Свій VII позачерговий з’їзд аграрії, які відтепер іменуються Народною партією, вирішили провести ближче до природи — у виставковому центрі в глибині Пушкінського парку. Свіже повітря разом з ентузіазмом лідера Володимира Литвина, який доречно і не дуже пересипав сухі політичні тези пишномовними афоризмами, сприяли оперативності й продуктивності роботи делегатів. Відповідно до нового свого гасла «Працювати біжучи», за три години партійці прийняли низку важливих рішень, у тому числі нові редакції Програми та Статуту. Делегати також схвалили «Маніфест національного єднання», постановили створити Раду старійшин партії, яка в перспективі має перетворитися на всеукраїнську.
Крім членів партії, на з’їзді була присутня значна кількість відомих у політичних колах персонажів. Так, були помічені: екс-глашатай Леоніда Кучми Василь Базів, співочий депутат Михайло Поплавський, лідер народних демократів Валерій Пустовойтенко, його колишні однопартійці, вони ж члени демплатформи НДП — пани Зарубінський, Косарський, Шевчук, хмельницький губернатор-невдаха Віталій Олуйко, колишній перший помічник колишнього президента Сергій Льовочкін, заступник голови ЦВК Марина Ставнійчук, а також екс-міністр освіти й науки Василь Кремень.
Саме останній зачитував привітання присутнім від глави держави Віктора Ющенка. В. Кремень тепер також соратник Віктора Андрійовича: з 9 лютого працює на посаді першого заступника держсекретаря Олександра Зінченка, займається питаннями внутрішньої політики. Соціал-демократичне минуле його не бентежить. «Інтереси й позиції помаранчевих мені близькі», — казав він, розповідаючи, як сприяв «здійсненню революції». А ось Сергій Льовочкін погоджувався спілкуватися лише в неформальному режимі, без камер і диктофонів, пояснюючи, що «вийде у світ» тільки наприкінці березня. Єдине, чого вдалося довідатися: він ось уже другий тиждень... працює радником спікера Литвина.
Сам Володимир Михайлович у програмній промові виступив у незвичній для нього ролі викривача. Всім, хто обвинувачує аграріїв у подвійності політичних симпатій під час кампанії-2004, Володимир Литвин «наївно» пояснив, що свого часу вони «як цивілізована та дисциплінована політсила виконували рішення керівництва». Голова Верховної Ради навіть розповів про своє опозиційне минуле: наступного після весняного провалу політичної реформи дня керівників депутатських фракцій і груп викликав Президент Кучма для оголошення прізвища єдиного провладного кандидата — «мене на ці збори не покликали»; як фракцію змушували голосувати за торішній бюджет під загрозою відставки профільного віце-прем’єра. За словами В. Литвина, народні аграрії не брали участі у формуванні нинішнього уряду й не роблять з цього трагедії. Очевидно, спікер забув про свої хоча й непрямі, але все ж креатури у виконавчій владі. А також про вимоги трьох міністерських портфелів місяць тому.
«Наша позиція однозначна: підтримка діалогу з владою». Пізніше на прес-конференції В. Литвин конкретизував: «В опозицію завжди встигнемо». Завдання на найближчий час — підготовка до виборів, «з якою ми вже запізнилися». Тому «треба консолідуватися, довівши населенню, що головне не ідеологія, а позиція». Що ж до позиції НПУ, по суті, в головному — відстоюванні інтересів села, то вона «об’єктивно має галузевий підхід», чим звужує поле діяльності структури. «Цей одяг треба перекроювати, причому на виріст», — політологічно зауважив Володимир Михайлович.
«Політичну силу ідентифікують не за назвою або ідеологією, а за прізвищем лідера. Лідер у нас хороший, підтримаймо його», — пізніше підтвердила з трибуни одна з делегаток. Наприкінці з’їзду в керівництві партії сталися значні рокіровки. Лави аграрних однодумців поповнили 59 колишніх членів Демократичної платформи НДП на чолі зі своїм парламентським представництвом; депутат Олег Салмін, екс-міністр економіки Микола Деркач, той самий невдаха-губернатор Віталій Олуйко. Відтепер у заступниках у Литвина: Олег Зарубінський, нафтовик і голова фракції Ігор Єремєєв, Катерина Ващук, Катерина Фоменко та інші поки що маловідомі в публічній політиці товариші. Для всіх обділених портфелями обіцяли створити інститут партійних секретарів.
