В Українському культурному центрі в Парижі відкрилася виставка «Петриківка — перлина України»

На ній представлено понад 60 робіт майстра народного живопису Галини Назаренко — розписні тарілки, скриня, живописні роботи на полотні та папері. Експозицію присвячено 20-річчю незалежності України, а одним з ініціаторів її проведення став перший посол України у Франції Юрій Кочубей. «Організувати цю виставку було непросто, — розповіла на прес-конференції в Дніпропетровську Галина Назаренко. — Велику допомогу нам надало товариство «Україна — Франція», влада Дніпропетровщини, що допомогла надрукувати буклет, а також посольство в Парижі, яке доставило експонати на машині». Самобутній розпис із Петриківки привернув увагу представників української діаспори, французьких цінителів мистецтва, зокрема й увагу мера невеликого містечка з Нормандії. Інформацію про виставку українського народного мистецтва він знайшов в Інтернеті, на сайті посольства, і запропонував після Парижа провести її у себе на батьківщині.

«На цій виставці в основному представлено роботи останнього десятиліття, — сказала Г. Назаренко. — Я люблю експериментувати. Пробувала писати на тканині, на кришталі або розписувати інтер’єри — церкву і стіни в київському ресторані». Малює Г. Назаренко з дитинства, з того часу, як мати купила їм з братом альбом та олівці. У їхній родині був дядько-художник, що працював над петриківським розписом, а сама Галина закінчила художню школу і Миргородське художнє училище. Свої роботи вважає за краще виконувати аквареллю, гуашшю або акриловими фарбами. «Люблю розглядати роботи старих майстрів, особливо «класиків» петриківського розпису — Тетяни Пати і Федора Панка», — говорить вона. Роботи Г. Назаренко одинадцять разів виставляли на персональних виставках в Україні, а також за кордоном — в канадському Едмонтоні. Незважаючи на те, що петриківські майстри працюють у різних жанрах, сама Галина Назаренко любить традиційні рослинні візерунки. «Раніше розписом захоплювалися в багатьох українських селах, — розповідає майстриня, — але пощастило нашій Петриківці. Саме тут завдяки козацьким традиціям удалося зберегти це народне мистецтво. У петриківському живописі закладено позитивну енергетику і багато сонячного тепла».