Валентина Шевченко принесла Україні першу за останні десять років медаль із лижних перегонів
Вперше за останнє десятиріччя наша спортсменка зійшла на п’єдестал пошани на міжнародних змаганнях: Валентина Шевченко виборола бронзову медаль Чемпіонату світу з лижних перегонів, який пройшов у березні в Чехії. Кураж від перемоги в неї вже минув, але спортсменка зізнається: довго не могла повірити в те, що ця медаль належить їй. Нещодавно тріумфальну перемогу українки відзначила експертна комісія Національного олімпійського комітету України, визнавши її найкращою спортсменкою лютого. Окрім пам’ятної статуетки, диплома та грошової премії від НОКу, бронзовій призерці присвоїли звання заслуженого майстра спорту України. До такого визнання Валентина Шевченко йшла дуже довго: за її плечима — сім чемпіонатів світу та чотири олімпіади.
— Після бронзової медалі з лижного спорту, яку Україні принесла у 1999 році Ірина Тараненко, ми не мали подібних нагород. Винятком можна вважати той факт, коли у 2004 році Валентина стала володарем Кубка світу у спринтерських дисциплінах. Це перша в історії лижного спорту, зокрема, в часи незалежної України, серйозна нагорода, але цілі ставилися набагато більші, — зазначив тренер спортсменки Валерій Лєсніков. — Напередодні чемпіонату Валя прийшла до мене і сказала, що у неї піднялася температура — 37,4 градуси. Лікували народними методами, і коли вона вийшла наступного дня на старт, була дуже спокійною. Але що найцікавіше: вболівальники не могли її впізнати на трасі, оскільки замість традиційного жовто-блакитного комбінезону Валя одягла червоно-чорний, який якраз привезли спонсори. Може, це теж зіграло свою роль на шляху до перемоги, оскільки старий костюм був на неї трохи завеликий.
Сама ж спортсменка не вірить у те, що перемогу їй приніс новий комбінезон чи ще якісь випадкові збіги. За її словами, іноді деталі дійсно мають вирішальне значення, але якби не дружність та згуртованість команди, невідомо, чи була б перемога цього разу.
— Успіх залежить і від підготовки самого спортсмена, й від допомоги команди. За умовами змагань, учасникам дозволялося тричі змінювати лижі. Я скористалася цією можливістю, і це стало для мене великим плюсом, — розповіла Валентина Шевченко. — Щодо лижної траси на зимовій олімпіаді у Ванкувері, то вона трохи складніша у порівнянні з тими, на яких я працювала. Проте у нас є рік на підготовку. Оскільки Олімпіада-2010 відбудеться на іншому континенті (Канада), найближчим часом у федерації з лижного спорту вирішать, де саме ми проведемо передолімпійський місяць чи тиждень. І чим складнішою буде обрана для тренувань траса, тим краще для спортсмена.
Уже в травні спортсменка повернеться до звичайного графіку тренувань. За словами тренера Валерія Лєснікова, наші лижники, саночники, біатлоністи та представники інших зимових видів спорту зазвичай тренуються на спортивних базах у Чернігові та Сумах, а взимку — у Ворохті (Карпати). Проте до європейського рівня ці спорткомплекси не дотягують, тому перед початком чемпіонатів спортсмени їдуть на тренування за кордон: у ту країну, де відбуватимуться змагання. Та чи будуть на це кошти? — адже на спортивну галузь із бюджету виділено у кілька разів менше, ніж торік. У Мінсім’ї ж обіцяють, що спортсмени проблем із фінансуванням не відчують. За словами заступника міністра сім’ї, молоді та спорту Мирослава Дутчака, нині розпочався завершальний етап їхньої підготовки до ігор у Ванкувері, графіки тренувань складені й кошти на них виділені. Якщо раніше найбільше сподівань покладали здебільшого на біатлоністів, то тепер розраховують і на призові місця в лижному спорті, адже показати гірший результат Валентина Шевченко собі не дозволить.
