«Варяги» врятують наших собак?

Напередодні Євро-2012 розголос про Україну, яка не може і не хоче розв’язати проблему безпритульних собак, пішов по цілому світові. Зірки кінематографа, європейські організації закликали керівництво України припинити жорстоке поводження з тваринами і вирішувати проблему цивілізованими методами. Днями до нас завітала німецька принцеса Майя фон Гогенцоллерн («День», 8 лютого 2012 року), яка привезла європейських ветлікарів для консультування київських фахівців та безплатної стерилізації тварин. На жаль, деякі ЗМІ ця подія зацікавила тільки з того погляду, чи «справжня», чи «несправжня» принцеса... Експерти ж наголошують: іноземні лікарі можуть допомогти, але ж — не розв’язати наші проблеми. Чому б українським ветеринарам, зрештою, не об’єднатися в усеукраїнський громадський рух та провести стерилізацію? Чому доля наших тварин турбує не нас, а іноземних лікарів і принцес?

Тамара ТАРНАВСЬКА, президент Міжнародного товариства захисту тварин «SOS»:

— Проблему безплатної стерилізації тварин західними ветеринарами порушили в Україні швейцарці (1998 року) на базі міських клінік і притулків. Усе затихло, бо швейцарці вкладали кошти, а українські чиновники споглядали й крали гроші з бюджету. Згодом, 2008 — 2009 років, безплатну стерилізацію приїхали робити представники організації Світової ветеринарної служби Великобританії. Вони працювали в міських клініках, як зараз працюють німці. І знову чиновники споглядали... Зараз приїхали «варяги», німці, потім — австрійці з французами, а Україна не в змозі нічого зробити. Насправді ж — просто не хоче. Тому що більшість чиновників і комунальних служб ситуація з безпритульними тваринами влаштовує. На це можна списувати кошти з бюджету, можна залякувати населення міфічними хворобами, непідтвердженою «силою-силенною укусів», можна створювати негативний образ тварини. Під оголошений сказ можна списати задавнені вакцини або закупити ці вакцини у «своїх» людей... Мені соромно за державу Україна! Але іноземці не розв’яжуть проблему, тому що їхнє завдання — показати, як до цього треба ставитися, що і як робити. Якщо українські чиновники не підставлять плече цим шляхетним людям, нічого не буде.

На Заході є асоціації ветлікарів. (Є така і в Україні: маємо 22 тисячі ветлікарів.) Саме ці люди приїздять з-за кордону на гуманітарні акції в дикі країни, де проблем не розв’язують. Серед них — і Україна. Де ж наші лікарі? Торік, у жовтні, я була в ЄС і зустрічалася з європейськими чиновниками з Комісії із захисту прав тварин. Там сказали: спілкуючись із українськими ветлікарями й чиновниками, ми дійшли висновку, що в Україні ветеринарія — то бізнес-проект. Я з цим висновком цілком згодна: можу назвати щонайбільше п’ять осіб, які підставили плече. Решті — треба платити...

Тетяна МЕТЕЛЬОВА, член Міжвідомчої робочої групи КМУ з розроблення нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»:

— Ми не вміємо і не хочемо, принаймні на рівні інститутів влади, розв’язувати свої проблеми цивілізованими методами. Європейський досвід показує: будь-який спосіб розв’язання проблеми безпритульних тварин — чи то вилов без повернення, як це практикують в Англії, чи то вилов собак із поверненням на місце попереднього перебування, як це роблять у Греції, подекуди в Італії та Іспанії, а також на Мальті, — не розв’яже проблеми, якщо вона лягає на плечі громадських організацій. Успішними є ті країни, де до зусиль природолюбів долучається влада, яка впроваджує законодавчі обмеження щодо розмноження домашніх тварин.