Варязька балада
«П’ятеро братів пливли через пороги, і один з них — Равн, загинув біля порога Айфура… На його честь брати звели два камені на південь від Руфстайна», — розповідають рунічні письмена на невеликій кам’яній стелі, за сивої давнини встановленої біля лагуни Бугевікен на острові Готланд. Ця, на перший погляд, звичайна сага має бути цікавою українцям — адже Айфуром вікінги називали один з дніпрових порогів, відомий нам під назвою Ненаситець, а Руфстайном — Рваний Камінь. Сьогодні копія рунічної стели, що розповідає про долю братів (до речі, оригінал, датований IX ст. — найдревніший кам’яний свідок мандрів вікінгів на схід), опинилася в Національному музеї історії України. Вона — один з експонатів виставки «Вікінги на східному шляху», організованої в Києві Державним історичним музеєм Швеції у співпраці зі Шведським iнститутом, Посольством Швеції в Україні, Міністерством культури й мистецтв України, Інститутом археології НАНУ та вже згаданим головним історичним музеєм нашої держави.
Скандинавські рунічні камені доби вікінгів (VIII — початку XII сторіччя) — не тільки цінні історичні свідоцтва, розшифровка яких потребує неабияких знань, а й почасти твори високого мистецтва, сувору красу яких оцінить кожен. Руни утворюють складні, але водночас стримані візерунки, часто у формі довгого змія, що грається своїми кільцями. На багатьох шведських рунічних каменях увічнено розповіді про долі вікінгів, які мандрували країнами, прилеглими до шляху «із варяг у греки», в тому числі й землями Руси-України. Один такий камінь вояки-мореплавці встановили навіть на острові Березань! Його копія також представлена на виставці.
Для збереження пам’яті про минуле у Швеції використовують найсучасніші винаходи. Копії рунічних каменів, виготовлені Патеріком Стокласою, не відрізниш від оригіналів. Вони такі ж різноманітні за кольором та фактурою, однак — зроблені з пластику, в середині порожні. За словами пана Стокласи, подібну технологію використовують у виробництві спортивних човнів. Копії каменів дуже міцні, але набагато легші за справжні стели, тому їх дуже легко транспортувати. Так, оригінал каменю з оповіддю про братів важить біля ста кілограмів, а стела з експозиції виставки — лише п’ять.
«Може видатися занадто зухвалим організовувати виставку про такий короткий період багатовікової історії України, про вікінгів, поруч з якими стоять могутні тіні скіфів, сарматів, трипільців, — сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції Оке Петерсон. — Однак ми намагалися розказати про взаємний вплив культур вікінгів і русичів, нагадати про давній зв’язок наших держав». Прадавній шведський погляд на Україну на виставці представили рунічні камені, а історичними свідченням з українського боку стали зброя, прикраси, речі з поховань вікінгів, знайдені нашими археологами у городищі Дівич-Гора в Черкаській області, Шестовицького та Київського могильників. Особливо цікаві нещодавні знахідки, зроблені під час розкопок 1998—2002 рр. на території Михайлівського монастиря, Софійського майдану, Великої Житомирської вулиці. «Дружинний стиль того часу був дуже синкретичним, — розказав директор Інституту археології, академік Петро Толочко. — Я не завжди можу взяти на себе сміливість визначити, варягові чи русичу належала та чи інша річ».
Однак присутні на відкритті виставки могли на власні очі побачити, як виглядав справжній вікінг. Співробітник Державного історичного музею Швеції Ларс Гольмблад був вдягнений у костюм давнього шведського воїна. І ось тут виявилось, що де в чому наші уявлення про вікінгів далекі від дійсності. За словами пана Гольмблада, ані він, ані його колеги ніколи не знаходили шолом войовничого мореплавця, на якому були б роги. Цією грізною прикрасою образ вікінгів нагородили художники.
Шведські рунічні камені вже побували в Тарту, Таллінні, Мінську, незабаром вони вирушать до Росії. Але копія стели з сагою про братів-підкорювачів дніпрових порогів завдяки спонсорам виставки — шведським компаніям «Вольво», «Еріксон», «Сканіа», «Де Лаваль» —залишиться в Національному музеї iсторiї України — як частка правди про овіяних легендами вояків-мореплавців.
