Велика втрата української соціології

2 липня 2005 р. помер відомий український соціолог, голова правління одного з провiдних центрів дослідження громадської думки — Українського інституту соціальних досліджень — Олександр Яременко.

Олександр Олексійович народився 3 червня 1949 року в м. Паранайськ Сахалінської області. У 1991 році очолив створений Кабінетом Міністрів України Український науково-дослідний інститут проблем молоді. У 1997 році цей інститут було перетворено в Український інститут соціальних досліджень, а в 2001 р. — Державний інститут проблем сім’ї та молоді. Завдяки організаторським здібностям, глибокій науково-теоретичній підготовці Олександр Олексійович зумів створити науково-дослідний інститут, що зажив доброї слави й успіхів у здійсненні великої кількості ґрунтовних соціологічних досліджень і розробці низки програм, спрямованих на вирішення проблем сім’ї, дітей та молоді. У квітні цього року О.Яременко перейшов на роботу в Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України, очоливши новоутворений відділ моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій.

Олександр Олексійович був одним iз провідних в Україні та відомих за кордоном вчених iз економіки та соціології. Одним iз перших в Україні він почав займатися моніторингом соціальних процесів. Був членом авторських колективів щодо розроблення низки проектів законів України, державних програм.

Колектив «Дня», який впродовж усіх років існування газети плідно співпрацював iз Українським інститутом соціальних досліджень та його керівником, висловлює щирі співчуття рідним, друзям та колегам Олександра Яременко.

Передчасно перестало битися серце люблячого Сина, Чоловіка та Батька, прекрасної Людини, досвідченого й чуйного Керівника, надійного Товариша — голови правління Українського інституту соціальних досліджень, завідуючого відділом моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Інституту економічного прогнозування НАН України ЯРЕМЕНКА Олександра Олексійовича (03.06.1949 — 02.07.2005).

Біль розриває серце від розуміння непоправності його смерті та її величезної несправедливості. То неправда, що незамінних людей немає...