Велике переселення народів триває

В Управлінні Верховного Комісара ООН у справах біженців прогнозують, що через 5—10 років національна складова України стане значно строкатішою: до нас приїдуть десятки тисяч (звісно, скільки точно ніхто сказати не береться) вихідців з бідніших країн колишнього СРСР, а також Китаю, Індії та В’єтнаму. І не просто так — це природній процес: вони заповнять нішу, яка постійно утворюється через відтік українців на роботу в країни Євросоюзу. Вже в минулому році, за даними дослідження, проведеного Секретаріатом Сьодеркопинського процесу, в Україну на один мільйон більше осіб в’їхали, аніж виїхали (всього щорічно офіційно перетинає український кордон близько 40 мільйонів іноземців, з них — 1% — нелегальні мігранти). Великим плюсом від такого переселення народів, на думку дослідників міграційних процесів, буде збільшення народжуваності в Україні.

Не слід вважати, що ми в цьому унікальні: такі тенденції намітилися в усьому світі і Європі — зокрема. «В цілому можна узагальнити, що всі нові країни-члени ЄС, за винятком Румунії, відчувають серйозний відтік громадян, котрі з економічних причин їдуть влаштовуватися на роботу в європейські країни з вищим рівнем добробуту, зокрема, у Великобританію та Ірландію, — констатував експерт програми Сьодеркопінгського процесу Ілмарс Мєжс. — Їхні місця займають громадяни з України, Молдови, Росії та бідніших країн колишнього СРСР. На їхнє ж місце приїжджають громадяни з ще бідніших країн Середньої Азії... Слід зазначити, що українці займають перше місце серед груп нелегальних мігрантів, виявлених у Польщі, найменше їх — в Румунії та Угорщині».

Досліджуючи міграційні процеси в Європі, фахівці Міжнародної організації міграції (МОМ) та експерти Сьодеркопінгського процесу провели дослідження «Міграційні тенденцій в 2004-2006 років в Україні, Білорусі, Молдові та країнах, які нещодавно приєдналися до ЄС». Вони з’ясували, що щорічно прикордонні служби України виявляють до 15 тисяч іноземців, які нелегально перетинають кордон України як такі, що шукають у нас кращої долі. За даними фахівців, половина їх — це нелегали з Росії, решту складають вихідці з Азербайджану, Молдови, Узбекистану, а також — Грузії, Вірменії, Китаю, Індії та В’єтнаму.

На думку експертів, міграційні тенденції в Україні значно посилилися в останні роки. Вони констатують, що таким чином ми поступово перетворюємося з країни походження мігрантів на країну, яка приймає мігрантів. На думку аташе Представництва Європейської комісії в Україні та Білорусі Бернарда Богеспергера, міграційний баланс можливо досягнути лише тоді, коли українці отримають можливість безперешкодно пересуватися в країни ЄС. Цьому має сприяти приєднання України до Сьодеркопінгського процесу, мета якого — співпрацювати з країнами, котрі розташовані біля східного кордону ЄС, в плані допомоги мігрантам і покращення їхнього перебування в країні-рецепієнті.

«Ми раді, що уряд України прийняв цільову програму терміном до 2015 року про облаштування державних кордонів та поліпшення прикордонного сервісу. На це буде витрачено один мільярд євро, — констатував Бернард Богеспергер. — Також, аби сприяти вирішенню цих проблем, Євросоюз уже виділив Україні 2,3 мільйони євро до кінця 2008 року. Ми досягнули й домовленостей, що візовий режим між Україною та ЄС буде спрощений... Все це відбувається в рамках Сьодеркопіненського процесу, мета якого — виробити спільну стратегію дій країн, які беруть в ньому участь. Останні домовленості з Україною — дуже важливі. Це — шлях до «підтягування» Україна до ЄС. Особливо це важливо для Україні в тому плані, що це є першим кроком до безперешкодного переміщення ваших громадян за кордон з правом отримати там легальну роботу. Насправді легальна міграція несе за собою економічне процвітання і розвиток, особливо, якщо нині в країнах ЄС кількість працездатної молоді дуже скорочується».

Говорячи про створення на українських кордонах «сприятливого прикордонного сервісу», фахівці зазначають, що йдеться про дуже великий комплекс роботи. Як розповів «Дню» представник посольства Швеції в Україні Бйорн Фагерберг, його великою частиною є митні служби. «Як приклад, можу привести кордон України з Молдовою, — сказав він. — Місія МОМ вже два роки там працює і домоглася того, що там нині діє посилений митний процес, а контроль є більш ефективним та надійним. В ідеалі, якщо митна служба працює добре, на кордоні скорочуються черги, а це позитивно впливає й на економіку обох країн, оскільки коли стоять вантажівки, втрачаються великі кошти.»

Серед завдань Сьодеркопінгського процесу — й робота з біженцями, які потребують соціальної участі тієї країни, куди вони потрапили. Фахівці зазначили, що в Україні робота з біженцями налагоджена погано: максимум 4% з них отримують соціальних захист від держави, а їхня кількість, як вже говорилося, щороку збільшується.

ДОВIДКА «Дня»

Сьодеркопінгський процес розпочався у травні 2001 року як ініціатива у відповідь на розширення ЄС на схід. Його мета — сприяти розширенню співробітництва з питань, пов’язаних з притулком та міграцією між країнами, розташованими вздовж майбутнього східного кордону ЄС. Назва походить від міста Сьодеркопінг у Швеції, де відбулася перша зустріч посадовців з міграційних та прикордонних служб Білорусії, Литви, Польщі та України, а також представників уряду Швеції, Управління Верховного Комісара ООН з питань біженців ООН, Європейської Комісії та Міжнародної організації з міграції. У 2002 році до процесу приєдналися Угорщина, Естонія, Румунія та Словаччина. На сьогодні процес охоплює ці десять країн.