Вересень. Момент істини
За кілька днів настане вересень, коли традиційно настає час рахувати наших футбольних курчат. Саме перший місяць осені дає реальну оцінку рівню нашого футболу, традиційно позбавляючи весняних ілюзій. Формально головні підсумки футбольного сезону стають у нас відомими у травні — червні, коли визначається чемпіон країни, володар національного Кубка та команди-учасники єврозмагань. Стати із формальних реальними ці підсумки зможуть лише тоді, коли наші команди у ті ж самі дні, у травні — червні братимуть участь у вирішальних іграх за Кубок чемпіонів та Кубок УЄФА, а збірна гратиме у фінальних турнірах за Кубки світу та Європи. Упродовж останніх 12-ти років ми лише один раз були близькими до підбиття підсумків навесні, але у квітні 1999 гокиївське «Динамо» зупинилося за крок до фіналу Ліги чемпіонів. З того часу наші «фінали» поки що відбуваються у вересні, який, на жаль, щороку позбавляє нас сподівань на прогрес українського футболу.
Є такі, кому ще гірше за нас. Грузини і вірмени, молдовани та азербайджанці, литовці та естонці, казахи та білоруси втрачають футбольні надії ще раніше: їхні клуби вибувають із євротурнірів на літній стадії кваліфікації, а збірні не мають навіть теоретичних шансів «зачепитися» за європейський чи світовий фінал. Та чи на них рівнятися?
ЗБІРНА
Першими свій момент істини переживуть українські національна та молодіжна збірні. Обидві команди майже втратили шанси продовжити боротьбу у своїх турнірах. Та якщо «молоді» почали забувати про путівку на Олімпійські ігри ще минулої осені, втративши у перших трьох відбіркових матчах шість очок, то головна команда країни і досі претендує на право виступити на Євро 2004. Шанси у нашої команди більш фантастичні, ніж теоретичні. Потрібен надзвичайно сприятливий збіг обставин, аби українцям випав щасливий квиток у «плей-офф», щоб продовжити боротьбу за путівку до Португалії на європейський фінал.
Щось на зразок легендарного «гола Філімонова» у 1999 році, коли голкіпер збірної Росії сам закинув у свої ворота вирішальний м’яч на нашу користь.
Аби те ж саме міг зробити воротар іспанців Касильяс, слід принаймні хоч раз влучити 10 вересня у ворота збірної Іспанії. А цього, судячи з рівня гри нашої збірної в останніх матчах, може і не статися. Після поразки від румунів у товариській, на наше щастя, грі, тренера збірної викликали «на килим» до виконкому Федерації футболу України. Залишається до останнього дня вірити у команду Леоніда Буряка. Днів цих залишилось зовсім мало.
КЛУБИ
Вітчизняні футбольні клуби діляться на дві категорії. Перша — київське «Динамо» і донецький «Шахтар», друга — всі інші. Про те, аби зазіхнути на провідні позиції вищеназваних клубів, ніхто навіть говорити не насмілюється. Надзавдання всіх інших — «пробитися в єврокубки». Навіщо? Про це згодом.
Отож, наші лідери щороку проголошують високі цілі на міжнародній арені. Київські динамівці вже привчили всіх до того, що нижче набраного на рубежі століть рівня команда не опускається. Ось і цієї осені динамівці гратимуть в Лізі чемпіонів з елітою європейського футболу. Суперники по групі — італійський «Інтернаціонале» та англійський «Арсенал» — додаткових рекомендацій не потребують. Що стосується московського «Локомотива», то у групі з «Динамо» ця команда виконає роль іншого «вектора», нагадаючи старі часи, коли у «Динамо» було два завдання — виграти якийсь із єврокубків і перемогти московський «Спартак». Оскільки у «Спартака» нині проблеми, доля обмежилась «Локомотивом».
Донецький «Шахтар» у черговий раз опинився нижче заявлених амбіцій. Можна послатись на те, що поразка від того ж «Локомотива», який закрив «шахтарям» шлях до Ліги чемпіонів, була, як кажуть, необов’язковою. Але класна команда тим і відрізняється, що вміє вигравати вирішальні матчі. «Шахтар» же цього року такі ігри регулярно програє. Що на внутрішній арені, що на міжнародній. Вдруге у київських динамівців є шанс «помститися» за «Шахтар». Позаторік із дортмундською «Боруссією» не вийшло, може з «Локомотивом» пощастить? Принаймні футбол вищого класу українцям гарантований аж до 10 грудня, коли кияни зіграють останній матч у груповому турнірі Ліги чемпіонів, який, хочеться вірити, не буде останнім на шляху команди до наступних етапів турніру.
Залишаються донецький «Металург» і «Дніпро», які разом із «Шахтарем» гратимуть у вересні за Кубок УЄФА. Чого ми можемо чекати від цього турніру? Боюся, що нічого. Те, з якими труднощами «Дніпро» долав у кваліфікаційному раунді спротив команди із Ліхтенштейна, нагадало про минулорічний «подвиг» запорізького «Металурга», який таки переміг команду із острова Мальта. На цьому звитяги запорожців і закінчилися.
У будь-якому випадку цікаво буде подивитися на те, що можуть наші весняні лідери у суперництві з європейськими командами. В Європі нашу мову мало хто розуміє. І футбольну так само. Європейці не володіють більшістю секретів наших команд, за допомогою яких здобуваються очки у чемпіонаті України. Навіщо їм ті секрети, коли вони вміють грати у футбол?
З іншого боку, навіщо ті секрети нам? Навіщо всіма правдами і неправдами пробиватися на третє-четверте місця у чемпіонаті, аби потім без варіантів програти у справжній футбол першому- ліпшому супернику?
Пропонувати нашим командам грати у справжній футбол в чемпіонаті України якось і язик не повертається. Справді, почнуть грати, піде народ на стадіони, буде цікавитися всіма подробицями життя команди, вимагатиме показати по телевізору той пляж, де знайшли чергового бразильця для Полтави. Кому потрібен цей клопіт? Тихенько собі «освоїли» спонсорські гроші — і у відставку. Вже кілька тренерів далеко не бідних команд залишили цього сезону свої посади. Наобіцяли багато, запросили, причому не задарма, купу футболістів, і «до побачення». Тепер нові тренери у тій же Полтаві, у Львові чи Донецьку (у «Металурга») розповідатимуть про свої плани. Не на сьогодні, звичайно, а на завтра.
А може, все це і не так? Може, наші збірна і клуби втішать нас дружними перемогами у вересні, і ми, як у нормальних країнах, будемо обговорювати наші шанси не на участь, а на успіх українських команд на міжнародній арені? Будемо чекати весни не тільки для того, щоб вкотре подивитися на чуже футбольне свято, а й самі будемо там учасниками?
З осені до весни курчата стають цілком боєздатними півнями, які можуть і нащадків залишити, і себе захистити. Футбольні команди, які пробиваються через осінню європейську «м’ясорубку», стають успішними, популярними, чи як зараз кажуть, культовими. Можете уявити собі культовий «Металург»? А якщо докласти до цього зусиль, якщо попрацювати над собою? В Європі ж працюють...
