Від автентичності до модерну,

За часів незалежності України відзначення свята Івана Купала — на радість і юним, і дорослим — поступово стало неодмінним атрибутом початку липня у більшості регіонів. І ось маємо перший Всеукраїнський фольклорний фестиваль «Купальські роси», що тривав у неділю й понеділок в селі Немиринці Ружинського району на Житомирщині. На імпровізованій сцені — за неї була галявина попід береговими схилами — зміняли один одного фольклорні гурти і окремі виконавці з різних областей — в конкурсній програмі взяли участь представники 8 регіонів, а в концертній ще більше. У якихось рисах — виносі купальського дерева, прикрашенні віночками, танцях русалок, суперечках з відьмами чи водяними — частина виступів мала спільні риси. Що й не дивно — адже з давніх-давен склалися сталі традиції купальського свята. Щоправда, християнство наклало свій відбиток на нього і зараз практично забуті його язичницькі першовитоки. Тоді наші далекі предки відзначали свято найбільшої сили сонця, а відтак природи, масовими купаннями оголеними, потім гонками в такому ж вигляді хлопців за дівчатами з наступними невгамовними плотськими утіхами. Ці звичаї яскраво показані у визнаному кіношедеврі Андрія Тарковського «Андрій Рубльов». І там же продемонстровано, як на ранок після купальської ночі князі, які прийняли християнство, жорстоко переслідували тих, хто зберігав давні звичаї. Отже питання автентичності навіть відомих народних свят має свої часові межі. Утім, це говориться не для того, щоб піддати сумніву продемонстроване у Немиринцях — свято видалось напрочуд гарним, яскравим і видовищним. Якщо б на ньому виступили тільки зразковий ансамбль сопілкарів «Водограй» з Житомира, які виконали низку народних мелодій, і поетеса, і сопілкарка Леся Зінчук — вона поперемінно співала, декламувала свої вірші про дівчину-лебідку, яка шукає на Купала свого коханого, і грала на сопілці — то зачарування від них вже виправдовувало проведення фестивалю. Але ж було і багато інших — на поважне журі найбільше враження справив народний фольклорний ансамбль «Молодички» з м.Андрушівки, що на Житомирщині, якому було присуджено 1-е місце, фольклорний гурт «Рокита» з поліських районів Рівненщини) йому присуджено 2-е місце, а 3-тю позицію було віддано гурту троїстих музик «Мелодії гір» з Івано-Франківщини і молодій співачці Дарині Дудинець з Хмельницького, яка купальські мотиви поєднала з сучасними роковими ритмами. Але подарунки — дерев’яні обереги з українською символікою, інші приємні сюрпризи отримали всі учасники.

Окремої розмови заслуговує «Місто майстрів», де виставили свої роботи місцеві художники й народні умільці.

А вже коли на небі засяяли зорі, по ставках попливли неодмінні атрибути купальського свята дівочі віночки, які мали пророкувати майбутніх коханих, у воді почали з’являтися вогники свічок, а над поверхнею води розсипалися іскри. Як і належить, із гори у воду скотили палаюче колесо, а на її вершечку — це вже був один з численних спецефектів — розквітла легендарна квітка папороті. А потім учасники і гості, а зібралося близько тисячі, взявшись за руки водили коло єднання, у центрі кого також палала квітка (ще один спецефект). Отже сучасна техніка була задіяна на «Купальських росах» за повною програмою. Але, як на автора, майбутнє за тими напрямками, в яких старовинні традиції будуть вплітатися в сучасні мелодії, ритми, уявлення, способи самовираження, існувати окремо, поруч і разом одночасно. Через призму традицій, усвідомлення власної історичної ідентичності ми маємо прийти до модернової нації, гідно представленої в світі.