Віднесені передвиборним вітром
Принесеного передвиборчими вітрами Олександра Мороза Ше петівка зустріла похмуро й непривітно. Втомлене корчагінською славою місто не виявило палкого бажання почути від лідера СПУ щось нове про «злочинний режим» і «достовірність записів на цифровий диктофон під канапою». Напередодні тут-таки, у Шепетівці, літні люди виявили жвавіший інтерес до спілкування з Петром Симоненком.
З Шепетівки лідер соціалістів відбув до Старокостянтинова, а до Хмельницького не доїхав. В обласному центрі раніше побував його соратник Йосип Вінський, який, мабуть, поділився враженнями від перебування у рідних пенатах із своїм патроном. Районні організації пішли згуртованими лавами під хоругви ВОЛ «Справедливість» Івана Чижа. У створених натомість у пожежному порядку нових осередках СПУ — нудьга і сум. Найполум’яніші місцеві пропагандисти соцідеї Володимир Кобера і Анатолій Русін вирушили «на округи». То вже не перші їхні походи на виборчі округи по мандат нардепа. У Старокостянтинові ж — електорат, на довіру якого сподівається Русін. Отож місцеві спостерігачі вгадали намір О. Мороза засвідчити своїм візитом особисту повагу до Русіна, в окрузі якого склалася геть несподівана ситуація. Ні з того ні з сього виявив бажання стати парламентарієм екс-губернатор Євген Гусельников, київський пенсіонер.
Заввідділом облуправління внутрішньої політики Віталій Карачун сказав «Дню», що Іван Чиж «присадив рейтинг соціалістів, наче довбнею». За даними останнього опитування, проведеного його управлінням, рівень підтримки СПУ на 8,1 відсотка нижчий, ніж у соціал-демократів об’єднаних, від яких iз Києва «тут ще нікого не було».
I кого ж тільки не довелося побачити Хмельницькому в лютому! Бурю і натиск по всьому передвиборному фронту розгорнув блок «За ЄдУ!». Перший заступник губернатора Анатолій Овчарук на одній із зустрічей з виборцями, помітно хвилюючись, повідомив, що він «узяв відпустку, аби зосередитися на цій важливій роботі». Публіка, яка прибула на зустріч добровільно-примусово, перейнялася відповідальністю моменту й мало не зомліла: невже Вітчизна у небезпеці? Анатолій Овчарук — координатор заєдинців на обласному рівні. Наразі йому підпорядковані по політичній лінії заступники губернатора Олександр Ступарик і Віталій Циц, голови облорганізацій «Трудова Україна» і АПУ. Про свою активну участь у блокові «За ЄдУ!» заявили у ході візитів до Хмельницього прем’єр Анатолій Кінах і віце-прем’єр Володимир Семиноженко.
Провінційний Хмельницький ніколи раніше не був удостоєний такої високої уваги від київської еліти, як у ці холодні дощові дні. Періодично прибуває сюди екс-міністр Борис Тарасюк — біда змушує. Під дахом «Нашої України» на місцевому рівні, наче у хаті, де три невістки. Удовенківці наступають, аби «взяти» приступом чи через суд будівлю офісу, костенківці тримають глуху оборону. Ющенко офіційно повідомив, що політрада «Нашої України» підтримала кандидатуру Михайла Чекмана у виборах на міського голову. Мабуть, має надію на зустрічну підтримку від чинного авторитетного мера М. Чекмана. Одначе ця ухвала політради не до шмиги місцевому штабові «Нашої України». Бо у штабі — депутати міської ради, які втягнулися у судові розбірки з М.Чекманом щодо правомірності деяких рішень міської ради й зазнали поразки. Отож у екс-міністра тяжка й невдячна місія: скласти «назад» розбитого вдрузки баняка. На очах у розгубленого електорату.
Багаторічний дипломатичний досвід зрадив Борисові Тарасюку у дискусіях, нав’язуваних у ході зустрічей «пішаками» у руках авторів технологій з інших штабів. У Хмельницькому екс-начальникові зовнішньополітичного відомства бракувало аргументів, коли його запитали, що буде робити «Наша Україна» у парламенті. Відповів: планують «продовжити позитивні зміни, що відбувалися за Віктора Ющенка». Його мало бентежить, що і в Юлії Тимошенко такі ж наміри: «Весь успіх залежав... насамперед, від глави уряду».
А блок Тимошенко вдався до епістолярних вправ. Скоїлося витікання інформації з його обласного штабу: відправлено 180 тисяч листів від неї за адресами, завбачливо взятими у період служби відставними міліціонерами. Дарма, що деякі з отих адрес змінилися. Хтось уже переставився у світ, де ні радощів ні печалі, та Юлія Володимирівна звертається до покійного, як до живого, розповідає щиро про свої земні турботи. Родичі покiйного читають і зрошують гіркими сльозами написане.
Усе це вже було. «Політичні сили поки що не вдаються до нових потужних PR-акцій. Обмежуються традиційними агітматеріалами і візитами київських лідерів, які не зустрічають у провінції природнього інтересу. Зусилля ж, спрямовані на те, щоб зібрати аудиторію, лише дратують громадськість», — сказав «Дню» політолог, завідуючий кафедрою філії Міжрегіональної академії управління та права Сергій Білошицький. Він вважає, що ні критика «правлячого режиму», ні розповіді про «позитивні соціально-економічні зрушення» не дають бажаного результату: «Люди або вже зрозуміли, або починають розуміти, що ніхто, крім них самих, їм не допоможе».
Сергій Білошицький передбачає найцікавіші колізії на одномандатних виборчих округах: «У Хмельницькому зареєструвалося аж 25 кандидатів у народні депутати, серед яких чотири — представники місцевих ЗМІ, що, можливо, є своєрідним рекордом у країні. У Дунаєвському виборчому окрузі — два теперішніх нардепи, Адам Чікал і Сергій Танасов із сусіднього Кам’янець-Подільського виборчого округу. Серед версій щодо «географії» висунення Танасова — невпевненість у своїх силах або, навпаки, палке бажання похитнути надійні позиції Чікала. Ще несподіваніше — у Деражнянському виборчому окрузі, де мають надію на довіру виборців аж три кандидати, яких підтримує виконавча влада. Адмінресурсу не вистачило на всіх бажаючих і бажаних». Туди ж, на Деражнянський виборчий округ вирушив самостійно й лідер місцевих республіканців Богдан Теленько, який так і не «одужав» від ностальгії за правою опозицією.
Отже похід за голосами виборців в розпалі.
