Відпочинок — справа небезпечна?
Більшість прокатних пунктів на Закарпатті працює зі списаним обладнанням
Зимовий сезон завжди з нетерпінням чекають практично всі мешканці гірських районів нашої країни та переважна більшість східних та центральних, а то й закордоння. Ще б пак, можна нарешті взяти відпустку й до несхочу накататися на лижах, санках... Здавалося б, подібне не може не тішити таку область, як Закарпаття, адже це реальні гроші та додаткові робочі місця. Однак те, що втішає одних, породжує проблеми в інших. Зокрема, на своєрідному роздоріжжі опинилися рятувальники Закарпаття — з одного боку, за розвитком туристичної галузі майбутнє області, з іншого, — виконання більшістю туроператорів чинного законодавства в галузі туризму, особливо в частині створення безпечних умов в місцях надання туристичних послуг, вимагає кращого.
Взяти хоча б такі факти. Iз майже 60 діючих на території області підйомників більше половини функціонує з порушенням правил їхньої експлуатації та іншими хибами. На «канатках» в основному не працюють системи аварійної зупинки на випадок зриву тросу... У гонитві за прибутками власники таких доріг інколи забувають не тільки про необхідність кваліфікованого монтажу, але й грамотного обслуговування обладнання.
Підйомники, звісно, далеко не єдиний елемент небезпеки гірськолижної інфраструктури. Йдеться й про туристичні маршрути, якість трас, компетентність інструкторів і про багато що інше. «Приміром, на території області до цього часу не проведено паспортизацію туристичних маршрутів, які б мали проходити в безпечних для відпочивальникiв місцях, — коментує ситуацію виконуючий обов’язки начальника Головного управління МНС України в Закарпатській області Володимир Бодак. — Самі ж гірськолижні траси не марковані знаками безпеки, а на турбазах відсутні інформаційні знаки, які дають бодай уявне поняття про те, з чим ви можете зіткнутися на трасі під час її проходження. Тобто турист, не маючи повної й достовірної інформації, практично позбавлений можливості спланувати свій відпочинок. А це означає, що частка ризику присутня в такій подорожі вже з самого початку. У кінцевому ж результаті це призводить до того, що чимало початківців та екстремалів з інших регіонів закінчують свій відпочинок на лікарняних ліжках».
До речі, згідно iз Законом України «Про туризм», опікуватися безпекою туристів повинні місцеві органи влади та суб’єкти туристичної діяльності. Саме вони, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов’язані створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас, походів, прогулянок, екскурсій тощо. А реальна картина, на жаль, прямо протилежна встановленим канонам.
«Своєрідну позицію щодо забезпечення безпеки туристів — «моя хата скраю...» — займають, на жаль, і окремі представники влади, приміром Великоберезнянського та Свалявського районів, — розповідає командир пошукового взводу Закарпатського спеціалізованого воєнізованого аварійно-рятувального загону (ЗСВАРЗ) МНС України Володимир Павловський. — Щоправда, добре у цьому напрямi працюють на Тячівщині та Міжгірщині. Підприємці ж у свою чергу «знімають» гроші з клієнтів, а коли діло доходить до безпеки відпочивальникiв, то приватники у більшості випадків розводять руками: мовляв, туристи у нас лише ночують, а що з ними далі відбувається... не наша справа — і кивають на професійні рятувальні служби. Безперечно, наші підрозділи завжди готові прийти на допомогу, але опікуватися безпекою туристів потрібно спільними силами, а не шукати «стрілочників».
На численні упущення в роботі суб’єктів гірського туристичного бізнесу постійно вказують і фахівці Головного управління МНС України в Закарпатській області. На тій же полонині Драгобрат триває забудова територій об’єктами туризму та відпочинку людей без відповідного протипожежного забезпечення їх та захисту туристів. «До прикладу, системи зв’язку та оповіщення про надзвичайні ситуації, зовнішнє протипожежне водопостачання, пожежне депо та під’їзні дороги з твердим покриттям відсутні, — коментує начальник Центру пропаганди ГУ МНС України в Закарпатській області Ярослав Баб’як. — Отож про вчасне надходження допомоги говорити важко. Так, пожежному автомобілю для того, щоб подолати 18 км бездоріжжя (відстань від селища Ясіня до полонини Драгобрат), потрібно майже дві години, а на полонині правдами-неправдами спорудили чотири десятки готелів та мотелів. Цього вогню з надлишком вистачить, щоб зробити свою чорну справу, залишивши вогнеборцям лише згарище».
Надходження вчасної кваліфікованої медичної допомоги за таких умов також приречене на поразку, стверджують фахівці. Усім відомо, що невідкладна допомога повинна надаватися протягом перших півгодин, інакше вірогідність летальних наслідків підвищується в декілька разів. Навіть якщо «швидка» прибуде через годину, то за цей час може статися все що завгодно...
Саме такі реалії вимальовуються перед любителями гірського екстріму. У такій ситуації дбати про власну безпеку доведеться самим туристам. Однак якщо дотримуватися елементарних правил безпеки — то й відпочинок може пройти без ексцесів...
