«Вiкно» у небi

Минулий тиждень запам’ятається Україні дощами та збитками. За кілька днів негода вибила з колії 430 населених пунктів, і це буйство стихії, за приблизними підрахунками МНС, обійдеться нашій країні в 30 мільйонів гривень. Той факт, що в українському НДІ Гідрометеорології існують технології регулювання кількості опадів і розсіювання хмар, примушує ще раз замислитися над сакраментальними запитаннями: «Хто винен?» і «Що робити?».

Ще на початку 1990-х років Україна разом із Росією та США перебувала «на передовій» у сфері активного впливу на атмосферу. Українські технології дозволяли годинами зберігати над аеропортами чисте небо. Вони розсіювали хмари, коли міській обсерваторії треба було спостерігати за космічними об’єктами. Щоправда, угамувати можна не будь-які хмари, а лише температурою нижче -4С і які складаються з крапельок. Проте прецедентів впливу на атмосферу сотні, і нові розробки в цій сфері давали вражаючий ефект.

Суть технології така: в хмари з літака чи з землі вводять сухий лід або йодоване срібло. У результаті крапельки води з хмари випаровуються, а сама хмара випадає снігом на землю — в небі залишається чисте «вікно». Занапастило галузь те, що грошей на такі досліди потрібно чимало: одна година польоту літаком коштує тисячу-півтори у.о. Тому коли місця впливу на атмосферу в незалежній Україні не знайшлося і фінансування припинилося — галузь затихла.

Довгий час співробітники інституту й інші небайдужі люди намагалися довести можновладцям, що технології активного впливу на опади — дуже корисна річ. Погода має звичай псуватися в найневідповідніший момент, і розсіювання могло б дуже знадобитися, скажімо, під час масових свят чи відповідальних футбольних матчів. Крім того, нам незабаром доведеться штучно збільшувати кількість опадів. Як розповідає старший науковий співробітник НДІ гідрометеорології Борис Лєсков, прогнозується, що згодом клімат в Україні стане сухіший. Але тоді країні з погляду рятівних технологій доведеться починати з нуля, — методи застаріють, а фахівці вже потихеньку залишають цей світ.

Тим часом на Заході активно просуваються вперед. Спільний проект ізраїльтян, бельгійців і американців, що має назву Geshem (івритом — «дощ»), дозволить викликати дощ у пустелі. Це відбуватиметься за рахунок зон підвищеної температури, так званих «островів тепла», які при спеціально створеній установці з величезною швидкістю підійматимуть в атмосферу водяну пару з розжареного повітря, створюючи таким чином хмари, які в свою чергу вибухатимуть зливами.

А в Україні з технологій активного впливу на атмосферу мають застосування лише протиградові і лише в Криму та в Одеській області. Воєнізована служба в Сімферополі захищає від граду територію приблизно в 500 тисяч гектарів кримського передгір’я. Чотири радіолокатори спостерігають за хмарами, вивчають їхні параметри і, якщо бачать небезпеку граду, висилають до хмари йодоване срібло на ракеті. Ракети закуповують у Росії, й один їх екземпляр коштує 200—250 доларів. Іноді в одну хмару доводиться запускати десятки ракет. Але однаково захист від стихійних лих обходиться державі в десять разів дешевше, ніж ліквідація їхніх наслідків. Град — загроза серйозна, особливо якщо врахувати, що діаметром він може сягати 8—10 см. Такі «горошинки» можуть знищити не тільки сільськогосподарські культури, а й тварин і навіть, як уже показав досвід, людей.