Влада і власність

Псевдодержавна власність, хабаромісткі технології управління, десятки підприємств, що стоять на порозі тіньової зміни власника, — це експертні «штрихи до портрета» української приватизації.

У «Дні» традицією стали зустрічі в редакції з цікавими і досвідченими людьми. Але такого напруження дискусійних пристрастей, яке продемонстрували у четвер наші чергові гості, яких можна назвати «батьками» української приватизації, не спостерігалося давно. Учасники дискусії (на фото злiва направо) — доктор економічних наук, керівник Інституту реформ і колишній віце-прем’єр першого уряду незалежної України Володимир Лановий; академік, президент Центру ринкових реформ, фактичний автор першого указу (про корпоратизацію, який заклав основи приватизації) і багатьох подальших державних документів у цій сфері, включно i проекту програми приватизації на 2003 рік, Олександр Пасхавер; доктор економічних наук, народний депутат кількох скликань, колишній голова спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації Олександр Рябченко. Темою обговорення стало питання взаємовідносин влади і власності.

Обговорюючи економічнi наслідки приватизації, експерти «Дня» відзначили, що вони виявилися протягом двох- трьох останнiх років і забезпечили покращання економічних показників країни. Але, як нагадав днями один із читачів газети, «економіка (часто — Ред. ) залежить від економістів точно так само, як погода від метеорологів». У ході дискусії відзначили: створюючи нових власників, в Україні дуже часто, як, скажімо, при утворенні холдингів, нехтували законами, що призводило до тіньової приватизації й елементарних крадіжок (при цьому наші гості, зокрема О. Рябченко, не тільки розповіли про схеми, які застосовували для цього, але й повідомили про «перспективні розробки мисливців за власністю»). Чому населення не сприймає приватизацію? Коли почалося гальмування реформ? Як можна оцінити, з погляду реформування власності, діяльність і наміри нинішнього уряду? Що робити з так званими вільними економічними зонами?

О. Пасхавер виділив умови для оптимізму в сфері власності (остаточний перехід власності від бюрократії до капіталу, створення адекватної цьому політичної системи) і один зовнішній компонент: ми повинні, з його слів, навчитися підкорятися правилам, що існують у світі. І те, що сталося в сфері відмивання «брудних грошей» і відповідних санкцій FATF, показало, що ми вже швидко і добре вчимося: чим більше українських підприємців на зовнішніх ринках відчують на собі, що рейтинг країни перебування — чисті гроші (або чисті збитки), тим швидше вони всередині країни сформують попит на політику нової якості.

Докладно про дискусію гостей «Дня» читайте у подальших номерах газети.