Влада потребує переобрання. Суспільство — реформ...
Не менш очевидно й інше: радикальні перетворення нинішній номенклатурі протипоказані, позаяк можуть позбавити монопольної влади. Грає їй на руку й політична неструктурованість суспільства. Залишається лише констатувати сумний факт: політичні партії виявилися неспроможними піднятися до розв'язання загальнонаціональних проблем. І обмежуються хіба що імітацією політичної діяльності.
За цих умов лише об'єднані зусилля демократично налаштованих громадян можуть вивести Україну з системної кризи. Для цього, як на мене, необхідно створити позапартійну структуру — широке об'єднання громадян на підтримку радикальних перетворень, яке могло б мати назву «Демократична дія». Позаяк для втілення в життя цивілізованих демократичних цінностей потрібні рішучі організовані дії. Створена «знизу» — з ініціативи самих громадян ця організація спроможна бути виразником і захисником інтересів найширших верств населення.
Ідеологічною основою об'єднання може стати «демократичний патріотизм» — концепція, згідно з якою фундаментальні цінності українського народу — демократія й патріотизм у їхньому взаємозв'язку — здатні згуртувати прибічників радикальних реформ і помітно посилити їхню активність. Одна з цілей нової організації — досягнення справжньої єдності інтересів народу та влади. При цьому держапарат буде продовженням суспільства і працюватиме на благо народу. А структури «громадянського суспільства», у свою чергу, готові підтримувати позитивні ініціативи влади і в змозі протистояти будь-яким спробам правлячих кіл монополізувати владу й діяти у своїх егоїстичних інтересах.
Саме масовий рух здатен допомогти різним соціальним групам усвідомити спільність своїх інтересів і захистити їх у діалозі з владою. І що особливо важливо — нова організація могла б стати найвпливовішою силою на майбутніх президентських виборах. Оскільки у змозі акумулювати величезну соціальну енергію та спрямовувати її на обрання главою держави людини, спроможної не лише гідно представляти Україну на міжнародній арені, а й захищати інтереси широких верств населення, покінчити з корупцією та безмір'ям номенклатури, забезпечити розвиток виробництва як основи процвітання суспільства.
Мені уявляється, що найкращим кандидатом на президентських виборах-99 є Євген Марчук, людина високого інтелекту й особистої порядності, здатний провести радикальні реформи й утілити в життя сподівання народу. Якщо вибори президента не перетворяться на своєрідний цинічний «поміжсобойчик» владних структур, а стануть ареною відкритої політичної боротьби з вирішальною участю всього суспільства, шанси Марчука здаються переважними. Ну а ставкою передвиборної боротьби буде життя народу. Якого саме життя — гідного чи жалюгідного — залежить від кожного з нас.
