Володимир КУРАТЧЕНКО: «Лікувати тепер буде інший, ближчий до... хворого...»

— Володимире Олександровичу, ваш виступ на Кабміні більше нагадував програму дій нового прем'єра...

— Я так не вважаю. Прем'єр — це політик, керівник виконавчої влади. Я — перший віце- прем'єр, економіст, промисловець і маю право підживлювати прем'єра такими аналітичними розробками. Я не ставив собі за мету замінити прем'єра або зробити щось проти нього. І нехай це комусь щось нагадує — мене це не бентежить... Ніякого акту відчаю не було. Я неодноразово вносив свої пропозиції. На Кабміні мова йшла про те, що необхідно зробити, щоб відвести економіку від кризи і спрямувати її в русло перетворень. І я виступив тільки в цьому контексті. Паралельно я виступив і на захист міністра енергетики Івана Плачкова, але я не бачу тут ніяких емоцій або вибухів.

— Чи могли ви сподіватися, що ваші пропозиції будуть прийняті чи ж ви заздалегідь прорахували результат?

— Я сподівався. І прем'єр, справдi, дав пряму вказівку багатьом міністерствам: вивчити і відпрацювати... Що стосується рішення Президента, то я не можу йому не підкоритися. Він ураховує всі аспекти, в тому числі й міжнародні. Із Президентом я розмовляв тільки телефоном, про його мотивації сподіваюся дізнатися після його приїзду. Я не бачу якихось прихованих мотивів для такого рішення, хоч я переконаний у своїй правоті. Ніяких екзекуцій, як дехто писав, на засіданні Кабміну не було. Ішла жорстка, спірна, непроста розмова. Я навіть вдячний долі, що вдалося «посадити» уряд за обговорення таких питань, хоч багато які міністри досі в них не вникнули. Міністр економіки Василь Васильович (Роговий. — Ред. ) — я його вельми поважаю — дуже нервово казав: «Ви нас повертаєте до соціалізму», — а Сергій Леонідович (Тигипко, віце-прем'єр. — Ред. ) — це антиринковий курс. Через те я хочу детальнiше пояснити свою позицію. Я не маю ніякої політичної платформи, не граю комусь на руку, нікуди я не переметнувся. Я поставив діагноз і призначив своє лікування. Якщо погано, то такого професора усувають від лікування. Це те, що зробили зі мною. А лікувати тепер буде інший, ближчий до... (?! — Ред. ) хворого... Я не злякався підготовки до зими — я її не зірвав. Я згадую свій життєвий шлях і думаю: немає проблем, які не можна вирішити. Є люди, що не вміють це робити, і є системи, які треба змінювати.

— Олександр Мороз сказав, що ви знаєте справжні причини нафтової кризи в Україні...

— Я знаю одне, друге, третє. Проте головне — це зростання світових цін. Так, ми неадекватно вiдреагували, запровадили дуже багато обмежень. Коли Валерій Павлович був у відпустці, я розібрався і багато кого було покарано, було підготовлено п'ять постанов, які знімали всі питання. Три ухвалили, а дві загубили. Апарат є апарат. Це збій у роботі самого уряду. Хто там знає, хто не знає... Я не хочу і не буду втручатися в діяльність правоохоронних органів. Якщо винен, тоді суд... Висловлювати припущення можна тоді, коли провів розслідування...

— Чи є серед кандидатів на посаду президента люди, які могли б підтримати ваші ідеї?

— Я не готовий це обговорювати. Курс Леоніда Кучми (за умови прийняття моїх пропозицій) міг би дати результати. Я не вважаю, що мої корективи не прийняті, я вважаю, що вони стануть предметом обговорення, критики. На нинішньому етапі вони не прийняті, тому що я усунутий від їх реалізації. Однак справа не в одній людині. Справа в країні. Щоб зробити більше, можливо, треба пожертвувати меншим. Я готовий стати цією жертвою, лише б люди на Україні жили краще.

— Чи погодитеся ви співпрацювати з іншими, крім Л. Кучми, кандидатами на посаду президента?

— Я був на посту другої людини в уряді, і зрозумів механізм, і хочу брати участь надалі. Я не хочу займатися великою політикою, оскільки завжди отримував задоволення від реального, від реалізації своїх планів. Збив дошки — вийшов стільчик. Хотів модернізувати завод — зробив. Я готовий на роботу будь-якого запропонованого мені рівня, лише б отримувати від неї задоволення.

— Ваше усунення поставить проблеми перед шахтарськими профспілками, які повірили вашому слову...

— Незамінних немає. Незабаром я повинен був зустрічатися з колонами, що йдуть на Київ. Економічних передумов для їхнього походу, особливо робітників «Краснодонвугілля», немає. Бюджет із шахтарями розрахувався, десь майже 70% у загальній зарплаті. Я зустрічався з Валерієм Павловичем і розповів йому, як би я бачив механізм наших дій. Не треба пов'язувати це з моєю особистістю. Я справді тісно працював із шахтарями, говорив із ними чесно. Борг за минулий рік становив 2,3 млрд. гривень. Було 36 страйків, 30 шахт не працювало одночасно. Нині борг — 1,9 мільйона. Поточна виплата проводиться. Щоправда, виникли труднощі стосовно регресів. Я сказав професійним вибивалам грошей: «Гроші в Києві не видаються — тільки на працюючих шахтах», — а потім на засіданні РНБО: «Поступимося — Київ буде перетворено на табір шахтарів».

— Що ви можете сказати про майбутнього наступника?

— Мені, на жаль, не було передано нічого. Я готовий передати всі справи. Підготовлених людей у нас небагато, але конкретного кандидата я назвати не готовий.