Волинський університет підтримав ініціативу «Дня» та Острозької академії
Костянтин Іванович Острозький був не лише видатним полководцем, політиком, київським воєводою, литовським гетьманом. Він був ще й волинським маршалком, луцьким старостою. А тому закономірним виглядає рішення Вченої ради Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол №8 від 26 лютого ц.р.) підтримати ініціативу газети «День» та Національного університету «Острозька академія» щодо проголошення 2010 року в Україні Роком Костянтина Острозького.
Наразі розробляється план заходів щодо вшанування цієї непересічної особистості та ознайомлення волинян із біографією князя Костянтина Івановича Острозького. У ньому будуть і тематичні бесіди кураторів у навчальних групах, круглий стіл, виставки у бібліотеці та конкурс есе. Про те, чим є князь Костянтин Острозький для нинішньої держави України, ми говоримо з Володимиром ПРИШЛЯКОМ, докторантом кафедри давньої і нової історії України Волинського національного університету.
— Почнемо з того, що у п’ятому томі історії України-Руси Грушевського Волинь XV—XVII століть названо найбільш аристократичною. Всі українські аристократичні роди, по суті, родом з України, як і князь Костянтин Острозький. Він був, найперше, великим полководцем Великого князівства Литовського, котре простягалося від моря до моря — від Балтійського до Чорного. Він є національним героєм Білорусі, бо під його керівництвом у битві 8 вересня 1514 року під Оршею були розгромлені війська московитів. Нам же і поготів треба його достойно оцінити. В Україні ж історична доба, у якій жив Костянтин Острозький — литовська доба — на жаль, повита серпанком забуття, мало дослідників тієї епохи.
І Рік Костянтина Острозького має відкрити українцям не просто один період нашої історії. Це був період, важливий для української державності, хоча цей час — від занепаду Галицько-Волинського князівства до Богдана Хмельницького — часто сприймається як бездержавний період. Але ж це зовсім не так. Князь Острозький мав стільки володінь, що до них не міг дорівнятися і польський король, котрий, до речі, приймав Костянтина Івановича як рівного, стоячи. Мусимо пам’ятати ще й те, що на Костянтину Івановичу не закінчилися князі Острозькі. Як кажуть на моїй рідній Галичині, «грушка яблука не вродить». Наступником Костянтина Івановича став його син, фундатор Острозької академії, видатний політично-культурний діяч. І маємо достойно вшанувати цих людей, які жили і діяли на славу й сьогочасної України.
ДО РЕЧI
Минулого тижня в Національному університеті «Острозька академія» відбулися наукові читання, присвячені пам’яті князів Острозьких. Їхньою родзинкою стала презентація наукової монографії Василія Ульяновського, сторінки якої ще пахнуть фарбою, — «Славний для всіх часів чоловік»: князь Костянтин Іванович Острозький». У ній автор розповідає про життя Костянтина Івановича Острозького — одного з найславетніших представників князівської династії Острозьких — про його участь у воєнних кампаніях, підтримку православної церкви, господарську та політичну діяльність. На думку Василія Ульяновського, в історії виник дещо штучний «перекіс», адже Костянтин Іванович, котрий серед усіх представників роду добився найвищих урядів, прославився як неперевершений воєначальник, мав незаперечний вплив у державі та на її правителів; який фактично «створив Острожчину» і був другою особою після короля в державі та першою за значущістю зробленого з-поміж усіх Острозьких, — раптом був «витіснений» молодшим сином Василем-Костянтином, слава якого обмежувалася обширами Русі, адже він не досяг висот державних урядів (зупинився на київському воєводстві) та не отримав і десятої частки земельних надань від владаря в порівнянні з батьком.
«Якщо порахувати праці, присвячені Василю-Костянтину, що з’явилися за останні двадцять років, і порівняти їх хоча б кількісно з публікаціями про його батька, то щодо першого можна вказати більше сотні, а от стосовно другого — немає й десяти. Несправедливо? Однак при цьому слід чітко усвідомлювати, чому так сталося: це не вирок історії, це лише присуд, а точніше, вподобання істориків», — стверджує Василій Ульяновський. Відтак, науковець взявся виправляти ситуацію та повертати образ визначної історичної особистості князя Костянтина Івановича Острозького нашим сучасникам.
