Вячеслав ЮТКІН, перший заступник голови правління «Промінвестбанку»

Уже традиційно «День» просить своїх авторів, експертів та постійних читачів підбити підсумки року, що минає, відповідаючи на запитання новорічної анкети «День»-2013:

1. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну? Які з них — на краще, які — навпаки?

2. Яка подія в житті країни за рік, що минає, стала найважливішою особисто для вас?

3. Поділіться прикладами ситуацій або людей, які додають вам сил та оптимізму.

4. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2013 року?

1. Головна подія року для України, звісно, Майдан. Його значення для країни й цього року, й у подальші роки, важко переоцінити. Передусім він — яскраве свідчення зростання національної самосвідомості українців і недвозначне попередження можновладцям про можливі наслідки ігнорування волі свого народу. Бійня, влаштована «Беркутом» у ніч на 30 листопада, — найгірше, що сталося з Україною у році, що минає. Хвиля обурення й акції солідарності, що відбулися в усьому світі, — яскраве свідчення пошани до українців і їхнього права на європейське майбутнє. Події на Майдані безперечно вважав би такими, що змінили не лише Україну, а й світ. Світова спільнота, звикла асоціювати, нашу країну з корупцією, суддівським беззаконням і неминучим дефолтом, побачила зовсім іншу Україну. До подій, що, поза сумнівом, також значно вплинули на світ, відніс би відміну викриття Е.Сноудена. Уроки для України очевидні — безконтрольність і вседозволеність спецслужб під маскою захисту своїх громадян являють величезну небезпеку й для нашого суспільства, можуть безпосередньо впливати на згортання демократичних процесів, особливо в країнах з молодою демократією.

2. Знову-таки — Майдан. Так само відзначив би знесення пам’ятника В.Леніну в Києві. Не вітаю спосіб, у який це було зроблено. Але в той же час розумію, що інакше це не було б зроблено ніколи. Довкола цієї теми ще довго не вщухатимуть суперечки, як це відбувається в Росії, де у схожий спосіб зняли з п’єдесталу Ф.Дзержинського понад 20 років тому.

3. Прості люди, котрі стоять на Майдані і в дощ, і в мороз і дають надію всій Україні на інше майбутнє, знову повертаються сюди, ще не залікувавши рани від кийків і з не висохлими від крові бинтами. Просто вразив силою й глибиною душі вчинок родини з Івано-Франківщини, що пожертвувала захисникам Майдану всі свої заощадження.

4. «День», як завжди, і цього року був у самій гущавині подій. Випуск бібліотеки «Підривної літератури», черговий фотоконкурс «Дня» — помітні події в українському культурному житті. Особливо хочу виділити глибокі матеріали давнішнього автора газети й відомого дипломата Ю. Щербака. Цікаво, що його публікації 2010 року про ситуацію в Україні, опубліковані в «Дні», були, по суті, пророчими. Намагаюся ніколи не пропускати «п’яту колонку» Олександра Прилипка. Роздуми Ліни Костенко й Оксани Забужко — серед найулюбленіших. З цікавістю читаю економічні прогнози Віталія Княжанського та Наталі Білоусової. Цікавий Андрій Окара. Його нещодавні пропозиції щодо святкування 80-річчя В.Симоненка через призму об’єднання потенціалу для української інтелігенції, як з проросійськими, так і протилежними симпатіями заслуговують на увагу. Ще подобається, як висвітлює події з Криму Микола Семена.