Вибухи в Балаклії: скупий платить двічі

Склад боєприпасів у Балаклії (Харківська область), де нещодавно сталися вибухи і пожежа, це найбільший склад не лише в Україні, а й у всій Європі.

Тут зберігалося 175 тисяч тонн боєприпасів. Це приблизно 90 тисяч тонн вибухових речовин. За енергетичним еквівалентом це дорівнює семи «хіросімам». «Хіросімами» в науці заведено вимірювати енерговиділення однієї атомної бомби.

Загалом на сьогодні в Україні розташовано 180 складів боєприпасів, на яких зосереджено понад дві мегатонни вибухових речовин.  Неправильна експлуатація, зберігання в незадовільному стані старіючих боєприпасів такої маси становить значну загрозу для життя та здоров’я населення і загалом для національної безпеки країни.

Про це у своїх статтях у спеціальних журналах ще понад десять років тому писав заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій СРСР і України за роботи в галузі оборонної тематики, професор кафедри космічної радіофізики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Леонід Чорногор.

ФОТО ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ

Професор — автор монографії «Фізика та екологія катастроф», де такі лиха детально описано, прораховано їх екологічні та економічні наслідки.

Нагадаємо, що найперше займання сталося 2003 року в Артемівську (тепер це місто Бахмут). На складах зреагували близько 11 тисяч тонн боєприпасів на площі 100 гектарів. Наступний — 2004 рік: 6 травня сталася біда в Новобогданівці. Горіли  92 тисячі тонн боєприпасів на площі 250 гектарів.

27 серпня 2008 року — займання боєприпасів у Лозовій. Зреагували 95 тисяч тонн боєприпасів і 60 тонн пороху на площі приблизно 280 гектарів. Ще один об’єкт — у Сватові 2015 року. Спалахнули «всього лише» — 40 тисяч тонн боєприпасів.

І, нарешті, найбільша катастрофа — в Балаклії. На площі 400 гектарів зберігалося 175 тисяч тонн боєприпасів. Осколки та боєприпаси розкидало в радіусі до 10 км чи на площі 300 кв. км.

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ

— За таких катастроф виникають загрози всьому живому, — каже Леонід Феоктистович. — Передусім — це ударна хвиля. Вона здатна впливати на предмети і людину на відстані від епіцентру: від сотень метрів до кілометра. Вогонь як чинник поразки: займистих матеріалів у Балаклії було близько 10 тисяч тонн. Небезпечна для всього живого зона —  в радіусі від десятків до сотень метрів. Висота факела сягала сотень метрів за діаметра сотні метрів. Дим здійнявся на висоту 300—500 метрів, а гарячі продукти вибухів, так званий «термик», здійнялися на висоту 1—3 км. Останній приголомшливий чинник — землетрус. У нашому випадку він був відносно слабким, магнітуда всього лише 1—2.

Але найголовніші наслідки — екологічні. Передусім слід звернути увагу на переміщення ґрунту. Вибухи піднімали землю в обсязі від 100 до 200 тисяч тонн.

Другий чинник — засмічення території осколками та боєприпасами, що не розірвалися. Наприклад, в ящику один снаряд вибухає, а решта розкидаються на відстань 10 км. Це означає, що навколишньою територією, площею 300 кв. км мають пройти сапери. Для цього буде потрібен не один тиждень. Після вибухів у Новобогданівці, де була надзвичайна ситуація, яку можна порівняти з балаклійською, сапери працювали кілька місяців. І там досі є окремі вибухонебезпечні предмети.

ФОТО ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ

Слід також наголосити на викидах шкідливих речовин в атмосферу під час пожежі в Балаклії: вуглекислоти — 220 кілотонн; чадного газу — 2-3 кілотонни; сажі — 200-300 тонн; диму — близько 1000 тонн.

До того ж відбулося збурення всіх геофізичних полів. Передусім — електричного поля, яке збільшилося на великих площах від 2 до 10 разів. Акустичні поля збільшилися від кількох тисяч до мільйонів разів (залежно від відстані від епіцентра). І це реєстрували заміські обсерваторії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, які розташовані одна — на відстані близько 20 км, а друга — близько 40 км від епіцентру.

І нарешті — це вторинні процеси, які стимулювали безпосередньо вибухами і пожежами. І мало хто знає, що ці наслідки сягають навіть висот космосу, тобто сотень кілометрів від поверхні землі. І в тисячу разів сильніші, ніж первинні пожежі чи вибухи. Це хвилі щільності та електромагнітні збурення. Знайомі нам звукові хвилі, наприклад, це теж хвилі щільності. Проте звичні нам звуки таких висот не досягають, а ось «звуки» нижчої частоти можуть досягати відстаней 300-400 км у навколоземному просторі.

ПРОГНОЗ

— Вибухи на складах боєприпасів, на жаль, траплятимуться й надалі, — такого висновку дійшов Леонід Чорногор, ґрунтуючись на багаторічних дослідженнях.

Ми роздивляємося карту, яку вчений опублікував в книзі «Фізика й екологія катастроф». Виразно видно, наскільки уразливою є територія України, адже практично вся країна (Західна, Центральна, Східна Україна і частково Південна) вкрита мережею складів з боєприпасами. Виходить, що впливу ударних хвиль в разі виникнення пожеж і детонації боєприпасів на цих складах зазнає практично кожен мешканець України. У зоні первинних і вторинних пожеж може опинитися площа приблизно 400 кв. км. Частково від ймовірних катастроф можуть потерпіти і суміжні держави (Молдова, Білорусь та Росія).

Чому вчений вважає катастрофи неминучими?

— Тому що дві третини боєприпасів зберігаються прямо на... поверхні землі, у траві, під пекучим сонцем і цілий рік зазнають перепаду температур і несприятливих кліматичних дій. Найнадійніші, до речі, сховища  — в Балаклії, тому що там є ще й підземна частина. На решті складів частина боєприпасів також лежить на поверхні. Вони іржавіють. А іржавий снаряд може вибухати сам по собі. Для цього досить літньої спеки з температурою на сонці +35—45 градусів.

Річ у тім, що більшість снарядів — дуже старі: часів Другої світової війни,  а також 50-х і 60-х рр. минулого століття. Їх не треба зберігати, їх слід утилізувати, на що потрібно витрачати кошти. Але це незрівнянно менше, ніж потребують економічні наслідки вибухів у Балаклії.

За словами Леоніда Чорногора, вартість втрачених боєприпасів —  близько 8 млрд грн. На усунення наслідків лише на цьому об’єкті потрібно ще 1 млрд грн. На відновлення втраченої інфраструктури, витрати на евакуацію та компенсації збитків мешканцям навіть важко сказати, скільки ще потрібно коштів.

А щоб гарантувати безпеку на всіх наявних 180 складах боєприпасів, буде потрібно 3—4 млрд грн. Якби прислухалися до прогнозів ученого і витратили ще 10 років тому ці 3—4 млрд грн (втім, тоді, враховуючи інфляцію, це була б менша сума) на утилізацію застарілого «добра» і забезпечення електронної охорони боєприпасів, що залишилися, то розв’язали б цю проблему раз і назавжди.