«Виставка надихає мене на світлі справи»

Інтерес до виставлених у Житомирському державному університеті ім. І. Франка світлин фотоконкурсу «День-2011» досі не згасає.

За останні три роки це четвертий візит «Дня» до Житомира, і його прикметною ознакою стало значне розширення аудиторії — виставку відвідали студенти і викладачі низки місцевих вишів, учні та вчителі багатьох шкіл, члени різних громадських організацій.

Деяких відвідувачів світлини надихнули на роздуми над глибинними речами. Свідчення тому — книга відгуків.

Ось воістину те, що дорого вартує: «Виставка надихає мене лише на добрі та світлі справи» — так написала студентка Науково-навчального інституту іноземної філології ЖДУ ім. І. Франка, не залишивши, на жаль, підпису.

Закордонні гості університету (виш має розвинені зв’язки з освітянами Європи) залишали відгуки польською і німецькою мовами. «Дивовижно, коли людина може передати (вірніше, показати) за допомогою фото те, що нам спочатку видається неважливим, дрібним у цьому світі», написав один із відвідувачів.

А постійний експерт «Дня», професор кафедри філософії ЖДУ ім. І. Франка Микола Козловець зізнавався, що кожний робочий день починає з перегляду Фотовиставки, і вона щоразу дає йому великий заряд наснаги.

Насамкінець запис, зроблений буквально за кілька днів до закриття: «У кожній фотографії, — стверджує відвідувач, чиє прізвище ми не змогли розшифрувати, — більше слів, ніж у найдовшій статті. Схожих мотивів немає, все різне, життєве, справжнє. У фото розкривається суть, непідкупна, чиста істина».

А підсумки голосування відвідувачів вернісажу «Дня» показали, що найбільше симпатій отримав киянин Анатолій Степанов і фото «Планета людей». Друге місце поділили світлини «Жінка у зеленому» Олександра Примака з Києва та «Батьківський день» Олександра Дурманенка з Луцька. Третє — за фото «Із храму» рівненця Олександра Харвата.

КОМЕНТАРI

Наталія СЕЙКО, проректор Житомирського державного університету імені Івана Франка, професор кафедри соціальної педагогіки і педагогічної майстерності, доктор педагогічних наук:

— Україна на виставках «Дня» представлена у всьому суспільному різноманітті. Наші студенти активно реагують на цю виставку, навіть на практичних заняттях із соціальної педагогіки вони отримують завдання охарактеризувати соціально незахищених дітей, які зображені на фотографіях. Безперечно, для кожного майбутнього фахівця такі події мають непересічне значення, тому що дають можливість уявити світ за стінами цього університету. Сфера освіти є достатньо консервативним інститутом, а такі виставки дають можливість вийти за межі самої проблеми і подивитись на різноманіття світу, в якому доведеться працювати студентам. Тому саме вони стали найбільш активними відвідувачами цієї виставки. Ми страшенно вдячні газеті «День» за те, що вона прийшла до нас.

Вадим СЛЮСАР, доцент кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, кандидат філософських наук:

— Фотографування нині є настільки буденною річчю, що воно перестає бути творінням. Прожив хвилину — сфоткався, годину — зняв на відео, а ввечері усе закинув у соціальну мережу.

Але згадаємо, як було раніше. Зайдеш в оселю дідусів і бабусь — на тебе дивляться з фотографій твої прапращури. Згадаймо також гарну традицію робити сімейні фото.

Але нині ми можемо говорити уже про фотоіндустрію. Півстоліття тому М. Маклюен у праці «Розуміння медіа» вказав на тенденцію переходу фотографування до сфери масової культури. А Жан Жене у п’єсі «Балкон» визначив світ після фотографії як бордель-без-стін. І хто сказав, що еволюція людини припинилася? Вона триває, фотоапарат (чи мобільний телефон із фотоапаратом) став ще одним органом людини. Песимістично...

Але не так песимістично дивиться на це команда газети «День». Цікаво, що фотографії (а правильно сказати, фотокартини) чергової виставки «Дня» у Житомирському державному університеті ім. Івана Франка були розміщені на другому поверсі центрального корпусу, де за ініціативи ректора Петра Юрійовича Сауха регулярно відбуваються виставки картин. Це своєрідна університетська галерея. Фотовиставка «Дня» захоплює відсутністю шаблону: в одному ряду стоять фотографії з головними персонажами політиками і з «плодами» їх керівництва — жебраками; фотографії різних душевних станів (піднесеності, туги, радості, суму). Традиційно найбільшу увагу привертають фотокартини, на яких зображені діти. Вони, як на мене, найбільш щирі й відверті.