Як на Херсонщині позбавляються радянського спадку

У Херсоні комуністичного ідола повалили 22 лютого. Згодом хвиля «ленінопаду» прокотилася райцентрами і деякими містами. Кілька місяців тому новообраний міський голова Херсона Володимир Миколаєнко ініціював перейменування одного з центральних парків з «ім. Леніна» у «Міський». На сайті міськради триває опитування городян щодо цього. Поки що більшість (50%) підтримують ідею мера, але 45% — проти. Сьогодні на сесії рада має поставити це питання на голосування. Окремі депутати кажуть, що є велика ймовірність, що парку ім. Леніна в Херсоні таки не буде.

Разом з тим, у районах області місцеві ради проблему декомунізації вирішувати не збираються. Точніше, там вона не актуальна. Так, кілька тижнів тому у Скадовську депутати відмовили місцевим активістам у пропозиції демонтувати пам’ятник Леніну. А кілька днів тому так само вирішили депутати Генічеської міськради. До останніх звернувся Інститут національної пам’яті, який, на основі проведеного аналізу, просив генічан сприяти процесу декомунізації. Того дня на сесію завітав член ради ветеранів району Валентин Мурашов, який звернувся до депутатів з проханням не чіпати Леніна і вулиці в Генічеську, бо тоді доведеться людям змінювати прописку, переоформлювати інші документи на землю, майно тощо. І взагалі, «Ленін нам не заважає», — підсумував Мурашов. Апофеозом вирішення цього питання стала пропозиція депутата від Партії регіонів Любові Золотарьової, внесена з голосу: «все, що стосується тоталітарного режиму, назви парків, скверів, вулиць, пам’ятники, — залишити без змін». Таку пропозицію колеги по корпусу підтримали одноголосно.

«Цю проблему треба розглядати в широкому контексті дерадянізації України. Якщо ми хочемо бути на рівні з європейськими демократіями, то повинні однозначно порвати з радянським минулим, яке було нав’язане Україні Росією, — коментує «Дню» історик Яків КУЗЬМІЧ. — Гадаю, варто говорити про максимально широку освітню і культурну роботу. Там, де є ініціатива «знизу» — її треба підтримувати, де немає — допомагати «зверху». Круглі столи, освітні лекції, фільми, будь-які заходи, які можуть показати проблему широко і ненав’язливо. Я вважаю, що мати в місті пам’ятник Леніну, це те саме, що повісити у власній кімнаті портрет убивці своїх батьків. За радянських часів було три штучні голодомори, винищувалась українська інтелігенція, а ми й досі бачимо прізвища людей, які це організовували і підтримували у назвах вулиць і парків. Наприклад, місто Цюрупинськ (а взагалі Олешки) назвали на честь діяча, який на Півдні України займався продрозверсткою. Це — неприпустимо. Наприклад, якби на Донбасі люди були не так сильно «совєтизовані», то війни не було б. Те саме в Криму. Конфлікт зародився в головах... На місцевому рівні цей процес має комерційний характер. Комуністи, тиражуючи цю тему, заробляють гроші, перед виборами набирають голоси. Так, вони не пройшли в парламент, але залишились у місцевих радах, де продовжуватимуть антиукраїнську діяльність».