Як на Волині вшанували солдата, який повернувся у відпустку
Родина Скібер у селі Олеськ, що в Любомльському районі, звичайна, трудова. Мають четверо синів, і найстаршому, Володі, випало служити у зоні АТО. Туди він потрапив у першу хвилю мобілізації, й хоча мав би служити тільки 45 днів, але відслужив понад п’ять місяців. За цей час боєць 51-ї окремої механізованої бригади побував у багатьох гарячих точках цієї неоголошеної війни і, врешті, отримав... лише відпустку. Молитвами рідних, близьких і навіть чужих людей Вова (так його називають у селі) — і живий, і навіть неушкоджений.
Та ніколи він не сподівався на таку зустріч, яку йому організували в рідному селі. Власне, це чи не єдиний такий випадок на Волині, коли все село вийшло зустрічати солдата, який захищав мирне небо і над рідним краєм, щоб війна не дійшла й до батьківського порога. Душею сценарію зустрічі стала місцева бібліотекарка Лариса Марчук. Котра і вірш напише, і сама заспіває й затанцює. Головне, що солдатові влаштували справжній сюрприз. Його зустріли машиною в райцентрі й привезли просто до сільського Будинку культури, куди зійшлося мало не все село.
«Найперше ми зробили доріжку, обабіч якої стояли школярі з букетами, і, здається, того дня квітів у селі на городах не залишилося, стільки їх нанесли. Найперше сина обняли тато й мама, які не бачили його майже півроку. А далі вже й я, з короваєм на вишитому рушнику, стояла», — розказує Лариса.
Емоції так зашкалювали, що плакали і жінки, й чоловіки, й діти. Але були це сльози великої радості й гордості за звичайного сільського хлопця, котрий гідно виконував свій обов’язок перед Батьківщиною. Довга-довга вервечка з людей тягнулася через увесь Будинок культури, бо обійняти Вову хотіли геть усі. Йому співали пісень, сільський голова Андрій Ягодинець подякував за службу від імені громади. Усі разом заспівали Гімн України та сфотографувалися на згадку.
Це справді хороший приклад того, що треба шанувати людей, які, мирні за своєю суттю і ментальністю, змушені зі зброєю в руках захищати свою землю.