Як один губернатор двох чиновників «помирив»
Підвищення С.Бичкова службовими щаблями передбачали ще півроку тому — під час виборів дніпропетровського мера. І хоча сам він офіційно тримався осторонь, його кандидатуру висунули трудові колективи Жовтневого району. Місцеві спостерігачі припускали гарячу сутичку на виборах. Вочевидь, не бажаючи допустити гризні серед місцевих керівників за крісло міського голови, дніпропетровський губернатор публічно заявив про свою підтримку кандидатури Івана Куличенка. А «молодим і перспективним» політикам дав зрозуміти, що не варто порушувати традицій, які склалися в Дніпропетровську, і навіть висловив готовність запропонувати потенційним суперникам майбутнього мера принадну посаду заступника голови облдержадміністрації. Після цього вибори пройшли, як по маслу. Зауважимо, що Сергій Бичков, як представник «нової генерації» дніпропетровських керівників, навіть за анкетними даними цілком вписується в губернаторську команду. Якщо в часи Лазаренка в Дніпропетровську переважно правили випускники місцевого сільгоспінституту, то тепер — будівельної академії, дипломи якої мають і губернатор, і мер. Щоправда, тепер колишньому виконробу Сергієві Бичкову належить прийняти непросте рішення щодо надбудови влади в Жовтневому районі. Посада голови райради, як відомо, виборна, а тому віце-губернатор номінально досі залишається керівником району. Проте в Дніпропетровську схожі юридичні «казуси» вже траплялися. Сам губернатор майже півроку правив областю, залишаючись при цьому міським головою.
