Як зламати конвеєр репресій?

«Кремлівська влада оголосила мене терористкою, хоча я не маю жодного стосунку до терористичних актів, у мене немає зброї. Це зробили тільки тому, що я вважаю Крим територією України», — каже кримська журналістка Анна Андрієвська, якій на окупованому півострові загрожує п’ять років ув’язнення за сепаратизм. Анна зараз мешкає у Києві, бути вдома їй небезпечно.

Вже третій рік поспіль 2 листопада світ відзначає Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів. У цей день у Києві, біля посольства Росії, пройшла акція підтримки українських медійників, переслідуваних РФ. Учасники події вимагали від Росії звільнити Романа Сущенка, припинити переслідування Миколи Семени, а також закрити сфабриковані кримінальні справи проти українських журналістів.

Активісти у масках Путіна вишикувалися перед посольством і спостерігали, як інші учасники заходу в образах представників російського суду білими нитками зшивають абсурдні справи проти українців. Хоча всі ці справи тріщать по швах, звинувачуваним загрожують реальні терміни ув’язнення. Акцію-перформанс «Росія поставила на конвеєр розправи над українськими журналістами» організували Центр інформації про права людини і Центр громадянських свобод.

«ТАКІ, ЯК МИКОЛА, НЕ ПОТРІБНІ ОКУПАЦІЙНІЙ ВЛАДІ»

Символічно, що 2 листопада Національна спілка журналістів України оголосила Миколу Семену лауреатом Премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка. Ця премія, названа на честь відомого журналіста і багаторічного керівника НСЖУ, цього року присуджується вп’яте.

Також Тетяна Печончик, голова правління Центру інформації про права людини, повідомила, що невдовзі Миколу мають оголосити лауреатом журналістської премії Східного партнерства імені Павла Шеремета. «Ми буквально позавчора дізналися цю новину. Премію Миколі вручатимуть у Брюсселі, і ми подамо через адвокатів клопотання, щоб його відпустили туди її отримати, — розповідає Тетяна Печончик. — Добре, що премію присудять Миколі Семені, — це відбудеться під час великого міжнародного форуму, де буде багато європейських чиновників і представників громадянського суспільства. Тож це гарна нагода привернути увагу Європи до його справи».

Нагадаємо, Миколу Семену звинувачують за статтею 280.1 Кримінального кодексу РФ за нібито заклики до порушення територіальної цілісності Росії з використанням ЗМІ. Журналісту загрожує до п’яти років позбавлення волі. Нині Микола перебуває у Криму під підпискою про невиїзд. Ще кілька місяців тому Інститут нейрохірургії НАМН України надіслав журналісту, який має серйозні проблеми з хребтом, запрошення пройти курс лікування. Суд окупаційної влади відхилив відповідне клопотання адвоката Семени. Як розповіла Тетяна Печончик, наразі слідство у справі журналіста завершується, незабаром має розпочатися її розгляд у суді.

Читачі «Дня» мають добре знати Миколу Семену, адже до анексії Криму він понад 15 років був нашим кореспондентом на півострові. «Економіка, політика, екологічні проблеми регіону, а крім того — культурне життя АРК завжди були у полі його зору. Він також постійно висвітлював проблеми репатріації кримських татар, написав книгу про Мустафу Джемілєва. А ще Микола Семена дуже любить кримську природу і завжди робив чудові фоторепортажі, — згадувала редактор відділу кореспондентської мережі «Дня» Ольга Харченко під час акції під посольством РФ. — Тобто це дуже професійний і чесний журналіст. А такі не потрібні окупаційній владі. І фактично ми бачимо: щоб потрапити під слідство в анексованому Криму, не потрібно навіть бути активістом, можна просто чесно робити свою роботу. Фактично ідеться про заборону на професійну діяльність».

«НА ТЕРИТОРІЇ РФ КОЖЕН ІЗ НАС МОЖЕ БУТИ ЗААРЕШТОВАНИЙ»

Сьогодні українським журналістам треба остерігатися навіть візитів до Росії. Дуже складна ситуація у кореспондента інформагентства «Укрінформ» Романа Сущенка. Наприкінці вересня його заарештували у Москві, куди він приїхав у приватних справах, і звинуватили у шпигунстві. Наразі він перебуває у СІЗО «Лефортово», йому загрожує від десяти до 20 років позбавлення волі. Матеріали справи закриті, інформацію про Романа треба добувати по крихтах.

«Мене шокувала розмова з одним нашим журналістом, який працює для міжнародного видання. На наше прохання одразу після арешту Романа зробити матеріал про нього, той сказав: «Нам це вже не цікаво. Це було цікаво під час затримання, ми напишемо про нього, коли йтимуть суди, будемо висвітлювати акції. Але просто так говорити про Романа нецікаво, бо це проблема Росії та України». Хочу, щоб всі ми зрозуміли: кожен із нас, хто перебуває на території РФ, може бути заарештований під будь-яким приводом. Тому або ми солідарні й боремося за звільнення наших колег, або піддаємо себе небезпеці», — акцентує Марина Сингаївська, заступниця генерального директора «Укрінформу».

Врятувати українських журналістів може насамперед політичне рішення, прийняте завдяки потужному міжнародному тиску. Від початку російської агресії вдалося звільнити кількох українських політв’язнів, але РФ продовжує фабрикувати справи проти наших громадян, і ймовірність справедливого суду — на рівні статистичної похибки. Звісно, складно домогтися практичних результатів пікетами, але вони необхідні — щоб міжнародна спільнота пам’ятала про російське беззаконня і разом з Україною боролась за свободу жертв репресій.