Якщо гра, то чи серйозна?
На відміну від народних мас, яких бажання Рухів об’єднатися якось не сколихнуло, глава держави оперативно відізвався на подію, назвавши з борту літака намічений рухiвцями альянс «грою». Що може стояти за досить різкою позицією Леоніда Кучми? Напевно він ще не забув, як обидва Рухи декларували свою опозиційність, як костенківці виявляли активність в акції «Україна без Кучми», як удовенківці голосували за ухвалення закону про імпічмент і багато іншого...
Без сумніву, організатори ну дуже довгого процесу рухівського об’єднання розраховують на голоси свого колишнього виборця, який становив три роки тому понад вісім відсотків активного вітчизняного електорату. Окрім спільної політичної марки, рухівцям обох партій необхідний лідер, без якого марка Руху може належним чином не спрацювати. Ось тут і залишилась головна проблема у черговий раз об’єднаних націонал-демократів. Пам’ятаючи про свій процент на президентських виборах 99-го року, лідери обох Рухів ілюзій на рахунок власного харизматичного лідерства не мають. А загравання із перспективним Віктором Ющенком все більше нагадують муки нерозділеного почуття.
І справа не стільки в тому, що колишній прем’єр не дає і скоріше за все не дасть згоди очолити об’єднаний РУХ чи створену навколо Руху передвиборну коаліцію. Це неможливо з тiєї простої причини, що Рухи вустами Ігоря Юхновського проголосили себе нещодавно опозицією «комуно-олігархічному» режиму. Ющенко ж про таке ніколи не заявляв і не заявить. До того ж і режим виявився не зовсім комуно-олігархічним: нового прем’єра затверджено без участі комуністів. Отож, Рухам тепер належить виявляти більше далекоглядності. Процес цього виявлення вже розпочався: з декларації про рухівське об’єднання так і не зрозуміло, коли і яким чином це об’єднання має здійснитися.
Щодо самого терміну «гра», вжитого Леонідом Кучмою по відношенню до намірів НРУ та УНР коли-небудь подумати про об’єднання, то в терміні немає нічого образливого. Гру ведуть усі політики, всі політичні сили. Питання лише в тому, наскільки серйозною є ця гра і наскільки дорогими є іграшки. Для політичних гравців іграшкою є влада: для кого — маленька, для кого — велика. Проголошений намір рухівців об’єднатися став насправді початком нової політичної гри. Черга за наступними гравцями.
