Який у нас «градус» совка?

Фонд «Демократичні ініціативи» та Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провели два дослідження громадської думки щодо ставлення громадян до процесу декомунізації в Україні. Результати показали: підтримали рішення засудити СРСР як тоталітарну державу 34% респондентів, негативно до такого рішення поставилися стільки ж, решті — байдуже або важко сказати. Більше позитивних ставлень у західному регіоні, у південно-східних областях — найменше. Щодо заборони тоталітарної символіки, то ситуація подібна як у регіональному розрізі, так і у віковому.

До перейменування міст та вулиць негативно ставляться 44%, підтримують 30%. Краща ситуація із визнанням діячів УНР борцями за незалежність: 50% респондентів схвально до цього ставляться, 16% засуджують.  Соціологи кажуть, що причина, мабуть, у формулюванні речень: так, у питанні щодо засудження СРСР громадяни могли негативно поставитися до самого слова «засудження», а у питанні про визнання героїв позитивний ефект мало слово «визнання».

«Ми очікували, що чим старший респондент, тим більше він не погоджуватиметься із засудженням СРСР, і — навпаки. Але результати показали, що серед різних вікових груп частка тих, хто засуджує у вікових групах від  18 і до 60 років — однакова. Лише у віковій групі 60+ цей показник помітно вищий, — сказав аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Сергій ШАПОВАЛОВ. — Дуже важливою кількість тих, кому байдуже: це 25% респондентів, яким від 18 до 28 років. Старшим — найменше байдуже. Як бачимо, молоде покоління, яке, як ми очікуємо, буде більше засуджувати СРСР і тоталітаризм, виростає байдужим до цих питань. Маємо велике питання до викладання історії у навчальних закладах: чи викликають історичні події, які відбувалися в Україні, асоціації у дітей із собою, своїм родом, предками».

Також соціологи зафіксували, що розрив між тим, як українці і росіяни ставляться до радянського минулого — все більший. Так, в Україні сьогодні ностальгує за Союзом 33,4% громадян, на Росії — 65%. До Сталіна позитивно ставляться 13% українців, у Росії — 52%.

«У нас є певний прогрес, ми з Росією рухаємося у різних напрямках, є успіхи в процесі декомунізації, видавлюванні совка. Проблема в тому, що ці заходи робляться формально, без врахування  громадської думки чи всупереч їй. Ніхто не прораховує, який матиме ефект певний захід і не вимірює цього. А зробити такі заміри цілком можливо, — сказав директор КМІС Володимир ПАНІОТТО. — Наприклад, я бачив відео, на якому людина плакала за пам’ятником Леніна. Коли хтось плаче за злочинцем, то це говорить про те, що не було іншого впливу на громадську думку, зокрема, думку цієї людини щодо Леніна. Під час виборів політики багато грошей викидають на те, щоб громадян у чомусь переконати. У питанні декомунізації цього немає».