Яна БОНДАРЧУК: «Складається враження, що виконавча влада спеціально розпушила грунт для розквіту комуністичної демагогії»

В українську політику приходить нове покоління політиків, котре сформувалося поза радянською системою. Особливо активно цей процес відбувається в регіонах. За всієї «поблажливості» старших до молодших, не можна не визнати, що саме ця молодь сформує українську політичну еліту в XXI столітті. Сьогодні ми відкриваємо нову рубрику в нашій газеті, у якій будемо представляти молодих регіональних політиків. Хтозна, можливо, серед них виявиться і майбутній президент країни.

Яна Бондарчук очолює Донецьке обласне відділення Всеукраїнської партії трудящих. 22 роки. До цього була керівником Донецького відділення Спілки українського студентства. Професійний політолог, закінчила факультет політології Донецького університету.

— Яке місце посідає ВПТ у політичному спектрі України?

— Всеукраїнська партія трудящих — партія лейбористського спрямування. Вона виступає як політичний представник інтересів профспілок. Нині з'являється багато партій і громадських об'єднань, у назві яких використовується слово праця. Але це не означає, що вони реально захищають інтереси трудящих. Принципова відмінність ВПТ від інших у тому, вона є політичним інструментом профспілок, і це записано в її статуті та програмі. Профспілки повинні використати всі можливі методи для відстоювання прав трудящих: переговори, страйки, укладання трудових угод у тому, числі й політичне представництво через ВПТ.

— Наскільки відповідає дійсності традиційне визначення Донецької області як «червоного регіону»?

— Останнім часом, на жаль, нам більше відповідає похмуре визначення «вимираючий регіон».

Стосовно ж «червоного регіону», то, на мою думку, це застарілий стереотип. Наш електорат не червоний, а протестний. Люди протестують проти нинішніх умов життя, безробіття, жебрацької пенсії, але зовсім необов'язково, що вони є комуністами. Інша справа, що ці настрої намагаються використати різні політичні сили й партії. Шахтарі по вісім — десять місяців не отримують зарплат, закриваються шахти й умирають шахтарські селища, все життя в яких зосереджувалося навколо шахт.

— Чи можуть змінити ситуацію укази Президента про створення Вільної економічної зони у Донецькій області?

— У Донецьку не видно навіть якихось мінімальних зміщень у кращий бік, не кажучи вже про якийсь економічний бум. Ми вважаємо, що укази — це аванс Президента в обмін на підтримку тих, хто просто прокручує гроші через ВЕЗ. Населення висловлюється простіше: «Після цих указів багаті стануть ще багатшими, а бідні ще біднішими».

Складається враження, що виконавча влада спеціально створила й розпушила найсприятливіший грунт для розквіту комуністичної демагогії.

Однак саме в Донецькій області було зібрано понад 150 тисяч підписів на підтримку кандидата на посаду президента Євгена Марчука. З них 30 тисяч підписів зібрали активісти ВПТ. І це при жорсткому протистоянні офіційної влади, яка не гребувала нічим. Вона спробувала зіграти на традиційно лівих уподобаннях Донбасу й у державних ЗМІ провела широку кампанію, у якій представила Євгена Марчука як надто правого кандидата. При цьому, природно, виборцям не повідомили, що Є.Марчука підтримують і такі лівоцентристські партії як СДС. Однак після зустрічей Євгена Марчука з донецькими виборцями, люди виходили із залу й казали: Марчук — не лівий і не правий, він наш кандидат! У Донецькій організації ВПТ понад 30% молоді, й саме з Є.Марчуком молодь пов'язує свої надії на гідне життя в Україні.