Єдиного кандидата від лівих не буде?

Він також звинуватив уряд у тому, що напередодні президентських виборів 99-го він створює комерційні структури для перекачування туди державних грошей.

Пан Симоненко відмовився назвати конкретні прізвища, підкресливши, що справа не в прізвищах, сама система створює передумови для виникнення та існування цих кланів.

Важко зрозуміти, що заважає лідеру партії, котра вважає себе опозицією, назвати конкретні імена. Втім, це добра комуністична традиція. Як тут не пригадати слова російського журналіста Максима Соколова: «Якщо комуністам для критики уряду не треба брехати, значить справи в країні йдуть вже зовсім погано».

Петро Симоненко впевнений, що якщо на президентських виборах буде єдиний кандидат від лівих (насамперед йдеться про Соціалістичну і Селянську партію), то проблему вибору президента буде розв'язано в першому турі. Однак він визнав, що «існуватимуть проблеми із висуненням єдиного кандидата лівих сил».

Як завжди, будучи досить переконливими у критиці влади, комуністи втрачають цю переконливість, коли мова заходить про їхню історичну відповідальність за геноцид проти власного народу («окремі перегини») чи їхню програму, яка, крім правильних лозунгів, містить ленінський НЕП, держмонополію на винно-горілчану і тютюнову галузі та союз братських народів незалежних держав — колишніх республік СРСР.

Усе це було. І союз непорушний республік радянських, і 70–річна боротьба з народом за його щастя, що закінчилася цілковитим ідеологічним і економічним банкрутством. Комуністи у 80-х володіли в СРСР всією потужністю політичної, економічної та каральної влади, і, попри це, комуністична система розсипалася, як картковий будиночок.

№214 07.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»