З літературою в серці і... в сумці

Є місто, в якому цими днями ви можете зустріти друзів з будь-якого закутка країни. Здається, вся Україна з’їхалася нині до Львова. Тут вчора відкрився вже 23-й Форум видавців. Майже тисяча зареєстрованих учасників з 27 країн світу, 193 видавництва, 1259 подій – поки що жоден інший вітчизняний літературний фестиваль не може позмагатися з Форумом у Львові. «Підніміть, будь ласка, руки ті, хто має наші браслети (правлять за вхідний квиток на книжкову ярмарку. – Авт.), – звертається до присутніх на офіційному брифінгу президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль. – Ви бачите, як нині нас багато? Це – наша відзнака. Чотири дні ми носимо її на своїй руці, але цілий рік – у серці. Давайте разом шукати тих, хто ще, можливо, не усвідомив себе людьми книги, й залучати їх до свого кола. Таким чином наше братерство з року в рік зростатиме!» На думку Олександри Коваль, саме брак солідарності є одним із найбільших викликів для України сьогодні.

Не лише познайомити українців зі своєю національною літературою, але й продемонструвати солідарність, приїхали до Львова гості з Литви. Великий десант з 25 культурних діячів цієї балтійської країни на чолі з письменником і дисидентом Томасом Венцловою висадився цього року на Форумі видавців. Вони представлять аж вісім українських перекладів – й це лише ті видання, що були опубліковані у 2016 році! Водночас, за словами керівника культурних програм Литовського Інституту Культури Рути Мелінскайте, загалом за роки існування незалежної Литви українських видань набереться добре якщо 20 найменувань. «Сьогодні Литва вболіває за Україну, прагне бути для неї другом, нас поєднує спільна історія, але, на жаль, ми ще дуже мало знаємо один про одного, – розповідає в коментарі «Дню» пані Мелінскайте. – Маємо випускати якомога більше книг, налагоджувати культурний діалог. Нині в Литві читають Юрія Андруховича, Андрія Куркова, Сергія Жадана. Незабаром має з’явитися литовський переклад книжки «Аеропорт» Сергія Лойка. Дружити треба і в літературі – нині це наша ключова мета».

Як розповідає Рута Мелінскайте, в Литві з її трьохмільйонним населенням книговидавничий бізнес навряд чи може бути прибутковим. Саме тому таке велике значення має для нього державна підтримка. В 90-х роках потужним поштовхом для розвитку цієї галузі, майданчиком для знайомства авторів із читачами та видавцями став Вільнюський книжковий ярмарок. А передумовою для появи спеціалізованої державної установи, яка б опікувалася промоцією книжки, став Франкфуртським книжковий ярмарок, почесним гостем якого Литва була у 2002 році. Сьогодні Литовська держава надає додаткову фінансову підтримку литовським авторам та перекладачам. 

Серед сотень яток львівського книжкового ярмарку особливою популярністю користується стенд газети «День» (№306). Викладач кафедри видавничої справи та редагування Кіровоградського державного педагогічного університету Ірина Ткаченко купила одразу п’ять випусків «Маршруту №1» – ті, яких не вистачало для повноти колекції. «Видавничою діяльністю газети «День» цікавлюся вже давно, – розповідає пані Ірина. – Це – чудовий приклад сучасної редакції, яка не обмежує себе лише газетним форматом й водночас прагне популяризувати Україну. «Маршрут №1» приваблює мене як спеціаліста з періодики, громадянина та естета. Йдеться про своєрідну міні-енциклопедію в журнальному форматі. Подобається палітра тем та експертів. Навіть реклама тут – особлива. З нетерпінням чекаю випуску про Кропивницький – наше місто потребує «апгрейду» свого бренду. 10 гривень – невелика ціна за такий якісний журнал».

Але, звичайно, найбільший інтерес серед читачів збурює новинка «Дня» – розкішне видання «Сестра моя, Софія...» Щойно з типографії воно вирізняється серед тисяч книжок не лише глибоким змістом, але й витонченим дизайном. «Я вже давно цікавлюсь Болгарією, – розповідає один із перших покупців новинки пенсіонер Сергій Калиниченко. – В Україні люблять скаржитись на нашу, нема де правди діти, непросту історію. В таких випадках завжди кажу – подивіться на історію Болгарії! Попри сотні років іга вони вистояли. Серед інших книжок з Бібліотеки «Дня» маю також «Силу м’якого знака», а ті, які не купив, обмінюю в друзів та знайомих. В газеті ж особливо ціную рубрику Ігоря Сюндюкова «Історія і я». Переконаний, неможливо боротися за незалежність, не знаючи власної історії!»

Форум видавців у Львові триватиме впродовж вихідних. «День» чекає на вас на третьому поверсі «Палацу мистецтв».

ВРАЖЕННЯ

Пропонуємо читачам враження перших відвідувачів нашого стенду у Львові

«ЦІ ПРОЕКТИ АРХІВАЖЛИВІ»

Наталя ГУМНИЦЬКА, Львів:

— Маю весь комплект книжок газети «День». Від самого першого дня є читачем і передплатником газети. В мене з газетою «День», можна сказати, давня співпраця, шанування. Тому моя оцінка всіх проектів редакції надзвичайно висока. Про це я писала і в матеріалі «Ідея і Чин «Дня» — утвердження національної ідентичності», котрий публікувала газета (див. № 133-134 від 26 липня 2016 року). Ці проекти архіважливі. Тому що є проблема пострадянського суспільства. Отже, це не тільки для молоді, а й для середнього і старшого покоління, і для тих, хто ще не народився, важливі книги і матеріали. Такі проекти просто необхідні. Тому що історії ми практично не знаємо. Навіть підручники з історії часто потребують корекції. Газета «День» дає саме послідовно, системно, абсолютно об’єктивну історичну оцінку.

«День» ДОПОМАГАЄ СТАТИ УКРАЇНЦЕМ»

Зиновій ПОМІРЧИЙ, Львів:

— Передплачую «День» уже десь 7 років. Дуже цікава газета. Не тільки цікава, а й корисна для того, щоб стати українцем. Я вже купив деякі книжки. Тепер думаю, які далі купувати, бо щойно заплатив за річну передплату на «День», і трохи кишеня стала легша. Для мене тема історії особливо важлива. Бо «День» публікує речі, які ніде не знайдеш. Пропоную своїй онучці читати, вона готується вступати до Львівського університету.

Підготували Марія ЧАДЮК, Христина ПЕТРЕНКО, Анна ГОЛІШЕВСЬКА