За комфортний Київ

До акції «Марш за Київ» понад 40 громадських організацій та ініціатив почали готуватися ще за місяць до її проведення (відбулася 2 жовтня). Хтось долучався до маршу в останній момент, домальовуючи плакати на картоні в громадському транспорті. Та це не вплинуло на суть заходу. Жодних політичних гасел та прапорів та жодних вимог на кшталт заміни влади в Києві учасники маршу домовилися не озвучувати. Адже багато що залежить не так від міського голови чи мера, а в Києві це одна й та сама людина – Віталій Кличко, а від чиновників на місцях, які будуть громаду чути і з нею співпрацювати. Власне, саме так працює система міського управління в багатьох містах Європи, коли ефективно діє трикутник – влада-громада-бізнес.

  Тож головна мета маршу – сформувати порядок денний питань, які міська влада, від мера до комунального працівника, мусить виконати. Інакше Київ потоне в хаотичній забудові, заторах і бетоні.

18 КОЛОН ТА ОДНЕ МІСТО

Загалом подібний марш для Києва – новинка, адже в ньому взяли участь різні за напрямами діяльності організації, об’єднавшись у тематичні маршеві колони. «Дикий Лівий», «Будуйте велодоріжки», «Увімкніть гарячу воду», «За спадщину з квітами», «Садиба Барбана», «Опустіть бісові бордюри», «Модернізм наша спадщина», «Це вільний Поділ», «За захист та розвиток київської Пущі», «Збережемо НПП «Голосіївський»» - це ще не повний перелік усіх колон (усього їх було 18), що взяли участь у марші, але їхні назви яскраво свідчать про накопичений клубок проблем, які кияни вимагають нарешті вирішити.

Фоторепортаж

Так, колона орендарів та орендарок наголошувала, що кожна п’ята людина в Києві орендує житло, але постійно має справу з дискримінацією і порушенням приватності. Про вимогу колони архітекторів розповів напередодні маршу представник цієї професії Олексій Шемотюк: «Наша професія та її роль у створенні міського середовища під загрозою. Незабаром, після прийняття в другому читанні законопроєкту №5655, архітектори будуть позбавлені майнових авторських прав уже на законодавчому рівні. Також вводиться норма, яка дає можливість проєктувати об‘єкти архітектури та проводити авторський нагляд будь-кому, навіть просто інженеру-проєктувальнику. Суть законопроєкту полягає в набуванні забудовником фактично необмежених прав та важелів впливу. Архітектору відводиться роль безправної обслуги капіталу забудовника. Контакт та діалог з парламентом відсутній. Усі наші правки підкомітет відхиляє, навіть не розглядаючи. В архітекторів із важелів впливу залишилась тільки вулиця».

Вимоги транспортної колони, мабуть, зрозумілі всім, хто пересувається містом чи у власному, чи громадському транспорті (та й пішки теж). Її представники наголошували на важливості якісної та сучасної мобільності Києва. «Можливість пересуватися в місті – це те, що дає можливість нам повноцінно жити. Пересування – це базова потреба містян, але зараз ми захлинаємось у заторах і марнуємо в них своє життя та здоров'я. На вулицях міста вбивають і калічать людей у ДТП. Нам потрібна комплексна реформа транспорту. Киянам важливо забезпечити зручний та безпечний громадський транспорт, інфраструктуру для легкого пішохідного транспорту, зручні простори для пішоходів. Для цього потрібно розробити актуальний план сталої міської мобільності й почати рішуче працювати над цією критичною проблемою міста».

Хоча на розвиток міської мобільності Київ навіть отримував кошти від європейських партнерів, які радили і проєктували, як краще розвивати громадський транспорт у столиці, зокрема й на Троєщину. Одна з рекомендацій – замість метро швидше було б організувати в цей район міста легкий рейковий транспорт. Та нема ні того, ні іншого. Експерти давно радили Києву готувати свій план сталої мобільності, що почали робити вже інші обласні центри. Втім, час минає, а позитивних зрушень немає.

Колона киян за освічене місто вимагала збільшувати кількість шкіл та садочків у місті. «Київ – столиця України, тож має бути прикладом і в цьому. Натомість ми бачимо нестачу шкіл та садочків, неналежне облаштування їхніх приміщень та територій. Ми бачимо, що приміщення та ділянки, які належать науковим та освітнім закладам, намагаються, часом успішно, використати для розміщення об'єктів, що не стосуються науки та освіти. Київ не використовує позитивний досвід інших міст у активному сприянні проведенню наукових, науково-популярних заходів. Крім того, деякі рішення, зокрема, з екологічних питань, конче потребують залучення глибокої наукової експертизи, а не формального підписання папірців», - наголошували учасники освітньої колони.

ГОЛОВНА ВИМОГА – ЗРУЧНИЙ КИЇВ ДЛЯ ВСІХ

Загалом у організаторів ініціативи сформувалось п’ять ключових вимог до міської влади, зацитуємо їх із повідомлень у Фейсбуці: «Зупинити забудовне насильство над містом; розробити повністю новий генплан і відмовитись від генплану забудовників 2025; провести реформу транспорту і мобільності; повернути самоврядування та районні ради в зменшених районах; забезпечити чисте повітря та воду. Наша головна вимога — комфортне місто для всіх».

До речі, про генплан. Минулого тижня Віталій Кличко звільнив керівника КО «Інститут Генплану м.Києва» Сергія Броневицького якраз через затягування подачі проєкту генерального плану на обговорення громадськості та розгляд Київрадою. Громаді обіцяли це ще з 2019 року. Мер доручив головному архітектору Києва Олександру Свистунову та заступнику голови КМДА Петру Оленичу провести громадські слухання якнайшвидше. Як згодом коментував у ЗМІ Петро Оленич, це планується зробити до кінця цього року.

Та чи не стане новий генплан черговою скринькою Пандори. Архітектор Сергій Дюжев як один із розробників нині чинного генерального плану розповідав раніше «Дню», що законодавчих підстав для підготовки нового документа не існує. Був лише указ президента від 2008 року про перегляд нинішнього генплану. Та за часів «космічного» мера Києва Леоніда Черновецького почалася підготовка нового документа з терміном дії до 2025 року. Проти нього активно виступала громада, бо документ передбачав легалізацію всіх незаконних забудов. Тепер місто готує план до 2040 року, але досі ми не знаємо, про що йтиметься в цьому документі. Чи справді це буде план збереження Києва, а не подальшого розшматування й заливання в бетон?

ПІСЛЯСМАК АКЦІЇ

Марш завершився мітингом біля Київської міської державної адміністрації. Тут своєю чергою станом на сьогодні, 4 жовтня, не сформували офіційної заяви на багатотисячну акцію киян за зміни в рідному місті. Мер Віталій Кличко лише подякував киянам у Фейсбуці за марш і зазначив, що всі озвучені ними проблеми і так розв’язуються: «Місто сьогодні робить багато з того, що озвучили учасники «Маршу за Київ». І встановлює станції для моніторингу стану повітря, і запроваджує більш безпечні технології очищення води (не хлором), закуповує новий громадський транспорт, вдосконалює систему паркування, оновлює та створює нові зелені зони, наприкінці року плануємо винести на громадські слухання проєкт генплану. Звичайно, ще багато всього потрібно зробити для комфорту в Києві. Тому підказуйте, критикуйте, допомагайте, пропонуйте ідеї та проєкти…».

На думку викладача кафедри міського будівництва КНУБА, керівника компанії з транспортного моделювання «А+С Україна» Дмитра БЕСПАЛОВА, така заява мера засвідчила, що топ-менеджмент міста живе в якомусь іншому Києві, справді комфортному і безпроблемному. «Керівники міста навряд чи живуть у дальній частині Троєщини, навряд чи їздять на маршрутці чи мають усі комунальні проблеми, які мають інші. Тому в них дійсно вельми хороше місто, - каже експерт. – І вони можуть думати, що Київ справді комфортний, нормальний, а такі акції – проплачені, і це взагалі політична боротьба. Можливо, мер думає, що це підступи Офіса Президента, його опонентів чи ображених забудовників. Я вірю, що мер може так сприймати цю подію. Але я радив би прислухатися до закликів із маршу, що мер мав би частіше користуватися всім тим, що й прості кияни, щоб він пройшовся дворами та побачив, що відбувається з паркуванням, щоб проїхав від дальньої частини Троєщини до ділового центру міста – електричкою, маршрутками. Чи йому б це сподобалося? Тільки це не має бути сплановано як фотосесія погоджена, а по-справжньому.

По-друге, нам не вистачає реальних цифр. У нас зараз така статистика та показники, що ними просто маніпулювати. Якщо проаналізувати цифри, які збираються по транспорту, то немає проблем, немає документальних підтверджень, що в Києві щось не так. Або неправильно рахуються нинішні показники, або вони не відповідають нинішнім реаліям, тобто треба змінити методологію розрахунків чи самі показники. Це вже може бути якраз спільна робота з громадою. Чомусь я так думаю, якщо ми правильно діагностуємо хворобу, тобто правильно оцінимо показники і правильні їх значення, то можемо почати правильне лікування і можемо відстежувати динаміку».

Між тим, заяві мера про порядок у місті містяни не те що не повірили, а так само звинуватили (в коментарях у Фейсбуці), що менеджмент Києва живе в паралельному світі. Тож архітектор Олег ГРЕЧУХ радить киянам тримати руку на пульсі і вимоги, озвучені на марші, просувати далі: «Один раз надіслати ці вимоги в КМДА – не варіант, що спрацює. Якщо людям це потрібно, думаю, варто постійно про це нагадувати, щоб це не була одноразова подія, щоб це була стабільна ініціатива. Вода ж камінь точить, можливо, за збігом обставин усе почне змінюватися в тих напрямах, які були озвучені протестувальниками, може, щось потрапить у певну цільову програму, можливо, коли будуть робити реконструкцію якоїсь вулиці, то врахують і вимоги громади. Тим паче що сама подія дійсно важлива для міста. Зі свого досвіду співпраці з громадськістю розумію, що дуже важко зрушити з місця будь-яку дію чи волевиявлення, тому коли люди об’єднуються та виходять за свої права – це дуже позитивний момент. Навіть не уявляю, яких зусиль це вартувало організаторам».

Тож чи робитиме столична влада певні висновки з цієї ходи і які – питання відкрите. І чи змінюватиметься система співпраці між владою, бізнесом та громадою в рівних пропорціях? «Зараз забудовники, бізнесмени, девелопери дуже сильно впливають на політику міста, - продовжує Дмитро Беспалов. – Величезна кількість рішень, які Київ потім утілює, приймається не в стінах КМДА, а в дорогих ресторанах. Тож точка дотику влада-бізнес працює, часто це одна й та сама структура. Щодо людей, то тут усе не просто теж. Є в нас громадські ради, теоретично за всіма формальними ознаками наче люди беруть участь у прийнятті рішень. Але нерідко ті, хто перебуває в громадських радах, також мають свої бізнес-справи, лобіюють чи не лобіюють певні питання. Тобто все виглядає як великий бізнес».

І в комплексі це нагадує викривлену реальність, у якій керівництво міста вважає, що всі проблеми вирішуються, а громада стверджує – що лише накопичуються. Хоча те, що бачимо на вулицях Києва, більше схоже на версію від киян.