Забутий мотив для Ади Роговцевої,

У суботу в театрі ім. I. Франка зібралося дуже багато люду. Про те, що виступатиме примадонна української сцени Ада Роговцева, яка останнім часом рідко балує киян своїми новими роботами, сповіщали аж ніяк не афіші, буклети та рекламні постери (їх просто не було) — цю новину передавали із вуст у вуста. Перед закордонними гастролями творці спектаклю «Варшавська мелодія-2» дозволили побувати на генеральній репетиції, що, по суті, стала справжньою прем’єрою, всім бажаючим.

Хвилювалися не лише актори й режисер Ігор Афанасьєв, (екс-киянин, який дев’ять років живе й працює в США), як їм вдасться двічі увійти в одну річку, а й глядачі. Знаменита п’єса Леоніда Зоріна була хітом театрального кону, її ставили в багатьох колективах. Однією з найкращих робіт була версія Едуарда Митницького, зроблена 35 років тому в Російській драмі. Саме у «Варшавськiй мелодії» зіграла одну зі своїх зоряних ролей Ада Роговцева. Тоді її партнерами були Альфред Шетопалов і Герман Царьов. Зворушлива історія кохання польки Гелени, студентки консерваторії, та російського хлопця Віктора, студента-технолога (винороба), хвилювала глядачів. Але двом закоханим не судилося бути разом через горезвісний указ, виданий радянським урядом 16.02.1947 року, який забороняв нашим громадянам брати шлюби з іноземцями...

І ось нова зустріч з Геленою через сорок років. Вона знову в Москві. На концерті випадково знайомиться з відставним офіцером Радянської Армії Євгеном, який їй нагадав Віктора. У новій версії стара п’єса перемішується сучасними реаліями. Чи буде щасливою героїня? Можливо. Фінал режисер залишив відкритим, поставивши три крапки, i кожен глядач може дофантазувати історію на свій лад.

— Звернення до зорінської драматургії для мене не є випадковим, — сказав режисер Ігор Афанасьєв. — Давнішній спектакль Російської драми, поставлений Е. Митницьким, став легендарним. У багатьох — і в мене зокрема — він залишив яскравий слід у душі. «Варшавська мелодія-2» — спільний проект американського театру «Мілленіум-Арт», у якому я маю честь нині працювати, Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка та театру «Сузір’я». Леонід Генріхович Зорін уже повертався до своєї п’єси «Варшавська мелодія». Він написав продовження під назвою «Послевкусие». Але ми вирішили піти іншим шляхом. Після переговорів із драматургом я вирішив зробити театральну фантазію на тему «Варшавської мелодії». Сьогодні актори вперше відчують дихання глядацького залу. Ролі виконують: Ада Роговцева (Гелена), молоду Гелю грають дві актриси — Катерина Степанкова та Олеся Власова (ви побачите саме її), Віктор і Євген — Євген Паперний, а Людину театру виконує чудовий актор Ігор Славінський, який допомагав мені і як режисер. Завершальний етап проведемо в Нью- Йорку. 28 лютого покажемо прем’єру, а далі — гастролі у США та Канаді. Кияни побачать «Варшавську мелодію-2» навесні, після нашого повернення із закордонного турне.

Після спектаклю глядачі влаштували овації. Аду Миколаївну буквально закидали квітами. Своїми враженнями від побаченого поділився один iз співавторів проекту, художній керівник театру «Сузір’я» Олексій Кужельний:

— Чудовий проект, що продовжує серію заходів, задуманих Ігорем Афанасьєвим, який презентує українське театральне мистецтво за кордоном. Він розрахований на глядачів, які люблять і пам’ятають наших акторів. Інтерес до них є. Про це можна судити із захоплених відгуків у пресі після гастролей театру ім. І. Франка влітку минулого року в Америці. Якщо в «Тевьє Тевелі» публіка йшла на чудового Богдана Ступку, то після спектаклю вона відкрила для себе багато нових імен прекрасних акторів-франківців. Гадаю, після «Варшавської мелодії-2» американці не лише будуть обрадувані зустріччю з київською примою Адою Роговцевою, а їх зацікавлять і її партнери по спектаклю — Євген Паперний, Катерина Степанкова, Олеся Власова, Ігор Славінський. До мене підійшла знайома, з якою ми разом вчилися, і сказала: «Всередині все клекоче, стільки сліз, але вони чомусь не виходять назовні». Я себе теж упіймав на думці, що стримую емоції. Напевно, тому, що ми довго не бачили на сцені Аду Миколаївну Роговцеву. Так несподівано, по-новому режисер представив цю історію. Завдяки драматургічній переробці Ігоря Афанасьєва вона стала сучасною.

Як правило, сьогодні вважають за краще ставити щось усталене. А в цьому спектаклі можна побачити нинішні реалії нашого життя. І хай це була лише репетиція — до речі, найбільш небезпечна точка в біографії спектаклю. Я впевнений, що глядачі не стримають тих сліз, які стримали ми — друзі і колеги, які побували на цьому перегляді. Емоційність «Варшавської мелодії» — найцінніше в сьогоднішньому прагматичному, індустріальному світі. Емоційна нота вже проростає. У цьому велика перемога розказаної історії. Радий, що «Варшавська мелодія-2» звучить так само свіжо, як і «Варшавська мелодія- 1», написана Л. Зоріним сорок років тому. Сподіваюся, що 27 березня після ремонту відкриється наше приміщення, колеги повернуться із закордонних гастролей і цей спектакль увійде в репертуар театру «Сузір’я».

Інтерв’ю з режисером Ігорем Афанасьєвим читайте у найближчих номерах «Дня».